Розвиток інтелектуальної складової обдарованості в умовах позашкільного закладу в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського

У доповіді розглядаються погляди та ідеї В. О. Сухомлинського на основні проблеми організації і методики щодо змісту та форм інтелектуального розвитку та творчого мислення школярів. Розкрито способи і прийоми В.О.Сухомлинського щодо розвитку мислення школярів. Окреслено шляхи використання ідей В. О. Сухомлинського у сучасній школі.

Розвиток українського суспільства на засадах гуманізації та емократизації, звернення до європейських політичних і культурних традицій, як наслідок процесу євроінтеграції, зумовили суттєві зміни пріоритетів і цінностей у сучасній освіті, характерною ознакою якої є поєднання набутого педагогічного досвіду з інноваціями.

Ґрунтовне, науково-об’єктивне вивчення вітчизняного науково-педагогічного досвіду, глибоке розуміння загальних ідей, принципів , розроблених видатними ученими минулого з метою їх творчого застосування є характерною ознакою сьогоднішнього розвитку педагогічної науки, а також обов’язковою умовою вдосконалення і підвищення рівня якості системи освіти України.

Чільне місце в історії світової та національної педагогічної думки посідає видатний педагог, гуманіст і мислитель – Василь Олександрович Сухомлинський, наукова спадщина якого залишається невичерпним джерелом розвитку сучасної науки про освіту і виховання підростаючого покоління.

В світовій педагогічній спадщині, напевне, немає жодного аспекту в системі навчання і виховання, якому не було б приділено належної уваги. І разом з тим у цій спадщині виділяється проблема розумового або як її називав В. О. Сухомлинський, інтелектуального, виховання, котра, на думку Василя Олександровича, була і завжди залишатиметься однією із головних ланок у навчально – виховному процесі.

Сухомлинський вважав, що розумове виховання «передбачає надбання нових знань…, розвиток творчих здібностей, виховання культури розумової праці, виховання інтересу і потреби розумової діяльності, … збагачення знаннями і застосування їх на практиці».

На численних і переконливих прикладах Сухомлинський показав, що успіх повноцінного розумового виховання залежить від ряду факторів: інтелектуального багатства шкільного і позашкільного життя; духовного багатства вчителя, широти його кругозору, його ерудиції і культури;; від методів навчання; від організації розумової діяльності учня не лише в школі, але і в позашкільний час.

Дитина інтелектуально виховується лише тоді, коли його оточує атмосфера багатогранних інтелектуальних інтересів, коли його спілкування з оточуючими просякнуте живою допитливою думкою. «Інтелектуальні почуття – це плодотворна нива, на яку падає насіння знань і на якій проростає розум».

Справжнє інтелектуальне виховання орієнтує людину на життя в усій його різноманітності і багатстві.

З метою покращення дискретності мозку в Павлиській школі, наприклад, проводились спеціальні уроки мислення. Сухомлинський вважав, необхідним, щоб з раннього віку дітям відкривалось якомога можна більше незрозумілого, цікавого. Чим більше незрозумілого, тим яскравіше здивування і більше зацікавлення.

Одним із найважливіших аспектів інтелектуального виховання і інтелектуального розвитку є втілення в життя класичного правила Аристотеля: мислення починається із запитання.

Відповіді на запитання та завдання, особливо знайдені самостійно та ще й в ігровій змагальній формі дають велику користь для інтелектуального розвитку. В такі моменти дитина, «грає думаючи і думаючи грає».

Необхідно приділяти велику увагу у своїй роботі задачам на логіку мислення та міркування. Важливо, щоб дитина помічала непомітне і звертала увагу на те, що зазвичай лишається поза увагою більшості.

В арсеналі павлиських вчителів тисячі задач такого типу. Багато з них є і в працях самого Василя Олександровича. Можна було б по ним організувати цілу гру і навіть інтелектуальний турнір. Але я не буду цього робити, бо кожен може знайти ці завдання в літературі. І чільне місце тут посідають завдання з народної педагогіки.

В своїй роботі я також приділяю велику увагу фольклору, особливо на початковому етапі – в перший рік навчання. Це завдання і запитання на основі приказок, прислів’їв, казок, міфів та легенд, пісень, байок, бувальщин тощо.

 Можу запропонувати власні розробки інтелектуальних завдань. Ці завдання, з одного боку, тісно пов’язані зі шкільною програмою, а з іншого значно розширюють її рамки.

«Турбота про те, щоб учень засвоїв певний об’єм знань – лише одна сторона справи. Інша, мабуть, найважливіша задача полягає в тому, щоб разом із засвоєнням знань, розвивався розум, тобто дитина ставала все розумнішою, все більш розвиненою», – підкреслював Сухомлинський.

Отож, грайте в інтелектуальні ігри. Це не лише приємно, але й корисно! J

Unknown січня 30, 2018 3 Комент.

Поділитись в соцмережах

Facebook Google+ Vkontakte

Рекомендуем × − +

Вибрані публікації

All

Розвиток інтелектуальної складової обдарованості в умовах позашкільного закладу в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського

4/ 5

Oleh Unknown