Виховання дошкільників через літературну спадщину Сухомлинського

«Настав на добру путь дитя,

і старим воно не зверне з неї»

Дитинство – найважливіший період у житті дитини. І саме в цей період вона потребує найбільшої уваги і захисту. За словами В.Сухомлинського «Дитина – ніжний пагін, слабенька гілочка, що стане могутнім деревом, і тому дитинство потребує особливої турботи, ніжності, обережності». А дитячий садок – це той світ, в якому дитина проживає найважливіший перод свого розвитку і від того, хто буде поряд із нею, яким буде зміст її виховання, що буде використовуватись для її розвитку залежить не лише майбутнє дитини, а майбутнє родини, майбутнє країни, майбутнє народу. А літературна спадщина Сухомлинського є універсальною скарбницею у роботі з дітьми. За допомогою його художнього слова можна доторкнутися до найтонших струн дитячої душі, зародити в ній любов до прекрасного.

Перебування дитини у товаристві однолітків є основою її соціалізації, набуття нею суспільних умінь: вміння налагодити спілкування, увійти в товариство однолітків, домовитися з ними, вміння висловлювати свої побажання, погоджувати їх з бажаннями та намірами інших, переконувати ровесників у правомірності своїх міркувань, пропозицій, уміння зважати на інтереси інших, ділитися іграшками, разом користуватися ними, вміння розподіляти ролі у грі. Ці найпростіші суспільні якості – перша сходинка на шляху розвитку  загальнолюдських моральних якостей та християнських чеснот.

Чи потрібно у дітей дошкільного віку вимагати знання визначення моральних  категорій? Звичайно, що ні. Їхній зміст діти можуть збагнути опосередковано через художню літературу та аналіз різноманітних життєвих ситуацій.

Упроваджуючи літературну спадщину В.Сухомлинського в освітній процес дошкільного закладу, педагоги мають ефективні результати, адже навчання дитини це довготривалий процес.

В нашому дошкільному закладі триває робота над літературною спадщиною Сухомлинського.

Основними завданнями щодо формування загальнолюдських моральних якостей та християнських чеснот, що стоять перед батьками та вихователями, є такі:

-         Збагачувати наочно – чуттєві уявлення дитини про моральні якості, чесноти та добру поведінку;

-         Сприяти розумінню того, яке велике значення має дотримання моральних правил;

-         Вчити розрізняти позитивні та негативні вчинки, давати оцінку їм;

-         Закріплювати вміння дотримуватися моральних правил в повсякденному житті незалежно від ситуації;

-         Узагальнювати й систематизувати уявлення дитини про чуйність, доброзичливість, допомогу тим, хто її потребує,  і кому вини під силу її надати;

-         Розвивати позитивні емоції і почуття;

-         Культивувати навички розуміння внутрішнього стану людини, тобто «пізнання людини серцем».

Для вирішення цих проблем в дошкільному закладі В.О.Сухомлинський радив вихователям у роботі з дітьми якомога ширше використовувати казку,  як важливий засіб розумового, морального, трудового, естетичного розвитку дітей, стимулюючи їх до творчості, створюючи своїх казок, вчити умінню красиво, емоційно переказувати, співчувати з персонажем. За його словами, казка – це активна естетична творчість, що захоплює всі сфери духовного життя дитини – її розум, почуття , уяву, волю. Без казки живої яскравої, що оволоділа свідомістю і почуттями дитини, неможливо уявити дитячого мислення і мови. Казка – це духовне багатство народної культури, пізнаючи яке, дитина пізнає серцем життя народу. Саме казка задовольняє жадобу дитячого пізнання, інтерес до навколишнього. Чарівний і дивовижний, веселий і життєстверджуючий світ казок входить в душу кожної людини з дитинства, засіваючи її першими зернами добра, краси і справедливості.

Виховувати – це  насамперед знати дитину, а щоб знати – треба постійно бачити, вивчати її. Кожен малюк – це особливий неповторний світ. Дитина через емоції і почуття, викликані казкою сприймає колорит народності в передачі казкового образу, красу рідної мови. Бажання дошкільнят пізнати навколишнє життя, взяти в ньому активну участь, змінити його виявлення у їхньому фантазуванні. Саме тому діти дошкільного віку люблять не тільки слухати, а й самостійно складати казки. Створення казок корисне для дітей, адже дитина, створюючи казку, може вільно висловлювати свої думки, враження, почуття, своє ставлення до героїв.

Казка – це колиска думки, зумійте поставити виховання дитини так, щоб вона на все життя зберегла хвилюючі спогади про цю колиску.

Провідною формою роботи з дітьми з використанням матеріалу казки ми використовуємо такі методи роботи:

-         Читання казок, розповідь, бесіда за змістом казки;

-         «образи перетворень»;

-         Малювання, ліплення;

-         Дидактичні ігри за сюжетами казок;

-         Використання казки як відповідь на запитання дитини.

Отже, наше головне завдання полягає в тому, щоб сформувати гармонійно розвинену духовно багату, здатну а глибокі почуття і переживання особистість, творця прекрасного і доброго. Саме про це наголошував в педагогічній спадщині В.О.Сухомлинський.

Список використаної літератури:

1.     Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка/ В.О.Сухомлинський . – К.:Рад. Школа, 1978. – 263 с.

2.     Абетка чеснот української дитини. Практико – орієнтовний збірник методичних матеріалів/ Авт. – упор. Л.В,Калуська – Тернопіль: Мандрівець, 2008.- 136с.

3.     Сухомлинський В.О. Вибрані твори. В 5 – ти т. Т.1.К.,рад школа. 1976. 654 с.

4.     Пабат В. Естетична палітра казок/ В.Пабат // Початкова школа 1994.

Unknown січня 31, 2018 4 Комент.

Поділитись в соцмережах

Facebook Google+ Vkontakte

Рекомендуем × − +

Вибрані публікації

All

Виховання дошкільників через літературну спадщину Сухомлинського

4/ 5

Oleh Unknown