У статті розглядаються основні аспекти використання
спадщини В.О.Сухомлинського в педагогічній діяльності вчителя української мови
та літератури. Окреслено місце різних форм
роботи під час вивчення творів великого педагога як основного способу стимулювання
до розумової діяльності, сприяння формуванню пізнавальних інтересів,
виховуванню творчої особистості.
«Словом
можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Тож оволодіймо цим
різцем так, щоб з-під наших рук виходила
тільки краса!»- говорив наш славний земляк В.О.Сухомлинський [4].
Твори
цього великого педагога – невичерпне джерело ідей, порад для нас, учителів мови
та літератури.
Вивчення
літератури у школі Василь Олександрович порівнює зі «стежкою до квітучого саду», тому що особливо
велику виховну роль відводив слову.
Сучасні
уроки української мови та літератури повинні стимулювати розумову діяльність,
сприяти формуванню пізнавальних інтересів, виховувати творчу особистість.
Формування
та розвиток комунікативних компетентностей
учнів - це моє завдання на кожному уроці. Воно потребує
часу, систематизованої діяльності.
Вирішенню цих проблем сучасності сприяють
нетрадиційні форми роботи. Уроки,
проведені нетрадиційно, стимулюють творчість
вчителя та його вихованців, створюють
сприятливі умови співробітництва вчителя та учня.
Організувати
саме так роботу, провести цікавий і результативний урок
можливо, лише спираючись на компоненти дидактичної системи В.О.Сухомлинського.
У своїй
дидактичній системі важливе місце відводив Василь Олександрович саме читанню.
Він наголошував, що потрібно читати думаючи та
думати читаючи. Сформована
читацька компетентність – це одна з найважливіших умов повноцінного логічного
мислення на уроках і під час самостійної роботи над книжкою.
Чим більше
діти читають, тим легше їм вчитися. Тому
і я, наслідуючи В.О.Сухомлинського, читання на
уроках намагаюся організувати
так, щоб у дитини після роботи виникли тільки хороші емоції.
На
підготовчому етапі (до сприйняття
тексту) використовую такі форми роботи:
§ цікаві повідомлення;
§ реклама книги, творчості
письменника;
§ озвучення уривків;
§ уривки з учнівських робіт та ін..
«Без уміння
одночасно слухати , писати і думати (на що націлював В.О.Сухомлинський)
неможливий розвиток знань»[1]. Цьому сприяють:
§ літературно-філологічний пошук;
§ діалог-суперечка (з тим, з ким не погоджується читач);
§ діалог двох про прочитане;
§ гра «спіймай деталь»;
§ аукціон деталей;
§ «калейдоскоп» деталей та інші.
Добиваючись
того, щоб учні побачили, відчули незрозуміле, використовую такі види роботи:
§ ігри: «Ти мені – я тобі», «Далі – далі», «Гонка за
лідером»;
§ запитання «Вір – не вір».
Важливим компонентом дидактичної
системи В.О.Сухомлинського є: «Пізнання
оточуючої діяльності шляхом
спостереження і виявлення своєї позиції» [2]. А це говорить про те, що
слід виробити в учнів уміння
співставляти, протиставляти, виділяти головне,
уміння бачити і розуміти відношення
між елементами тексту і відкривати
в світлі цих відношень нові
смислові і естетичні особливості твору.
Намагаючись досягти цих цілей, я пропоную
учням такі завдання:
§ «свій» і «чужий» світ;
§ «музей» речей, деталей;
§ складання словника
героя та інші.
Результативними під час
спостереження і відкриття при
спілкуванні з прекрасним (дуже
подобаються учням) є такі форми:
§ діалог-фантазія з героєм, автором;
§ лист письменникові;
§ намалюй героя;
§ «водоспад епітетів»;
§ завдання
«Впізнай…».
Такі форми
роботи, як говорив В.О.Сухомлинський, дають змогу за допомогою дитячої уяви
«оживити» літературно-мовний матеріал. І коли в листі письменникові учень пише: «Шановний Володимире, мені дуже-дуже сподобався Ваш твір «Джури козака Швайки». Цікаво було слідкувати за пригодами
Пилипа Швайки. Він справжній герой. А ще я тепер знаю , що хотів би мати саме
такого друга як Грицик. Думаю, що обов'язково прочитаю другу і третю книги…». Читаючи
ці рядки, розумієш: твоя праця дає результати
і ти потрібен.
До питань
формування мовної культури В.О.Сухомлинський
звертався протягом цілого життя. Він говорив молодим: «Знай, бережи,
збагачуй велике духовне надбання свого народу – рідну українську мову. Це –
мова великого народу, великої культури». «Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, - це людина
без роду і племені». «Любов до Батьківщини - неможлива без любові до рідного слова»[3]. Ці та інші мудрі висловлювання допомагають на
уроках не тільки пізнати таємниці мови , а й сприяють морально-етичному та
патріотичному вихованню школярів.
Твори В. О. Сухомлинського «Серце віддаю дітям», «Листи до
сина», стаття «Слово про слово» та інші є невичерпним джерелом текстів, речень
на уроках мови , коли вивчаємо «Орфографію», «Лексикологію», «Морфологію»,
«Синтаксис», «Пунктуацію».
Невід'ємним
компонентом культури мовлення є
етикет щоденного спілкування . «Людина не може жити сама . Найвище щастя і
радість людська – спілкування з людьми», - писав Великий Педагог [5].
Система
роботи, створена Сухомлинським, була названа ним «Бесіди на морально-етичні
теми» або «Етичні бесіди з вихованцями». Але якщо розглядати їх у структурі всієї педагогічної діяльності
Василя Олександровича, то побачимо,
що вони виходять далеко за межі власне
етичних бесід, тому що охоплюють увесь процес життєдіяльності дитини.
Оповідання Василя Олександровича «Добре слово», «Позбирай її сльози» не тільки
вражають силою слова, впливом на героїв правильно підібраних слів, а й
пробуджують бажання учнів – поставити себе на місце персонажів , замислитися
над своїми вчинками та поведінкою.
«Нині
філософія для дітей – це жива і
затребувана педагогіка і практика, яка включає школи й дошкільні заклади,
учених-дослідників і вчителів. Вона
спрямована на формування рефлексивного,
творчого і критичного мислення,
усвідомленого прийняття моральних правил і норм, взірців духовної культури,
вміння слухати і чути іншого, спілкуватися з іншими, передбачає розвиток
мовлення. Усе перелічене вище знаходимо
в педагогічній спадщині Сухомлинського»,- пише Ольга Сухомлинська у передмові до книги Василя Олександровича «Я
розповім вам казку…» [6].
Велику увагу
приділяв В.Сухомлинський виробленню у дітей звички і потреби користуватися
словами ввічливості. На думку вченого, вміння користуватися словами добрих
побажань у живому щоденному спілкуванні є невід’ємною ознакою мовно-етичної
культури і водночас тим елементарно людським, без чого нам загрожує невігластво.
Загальновідомим давно вже став той незаперечний факт,
що учень з високою культурою мовлення, як правило, добре вчиться.
В.Сухомлинський писав: «Вихованці можуть успішно вчитись, коли вони вміють
спостерігати, думати, висловлювати думки,читати, писати, думаючи, читати і, читаючи, думати» [1].
Майбутнє за розумними,
духовно багатими людьми. Завдання моє, вчительське, - сприяти тому, щоб школярі
стали такими. Спадщина В.О.Сухомлинського – це джерело ідей, яке не зміліє
ніколи.
Отже, думки, рекомендації вченого, вчителя української
мови та літератури за фахом , повинні знайти своє втілення у праці вчителів
України, бо вони актуальні і сьогодні.
Список використаних літературних
джерел:
1.
Рідне
слово: Українська дитяча література. Хрестоматія: у 2 кн. – Київ, 1999. – Кн.2.
– с.388.
2.
Сухомлинський
В.О. Вибрані твори в 5
- томах. –К.:Радянська школа, 1977. – т.1 – с. 213.
3.
Сухомлинський
В.О. Народження громадянина. К.: 1970. –с.73.
4.
Сухомлинський
В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості. Вибрані твори: у 5 т.
– К.:Рад.школа, 1976. – т.1. – с.129.
5.
Спогади
про Сухомлинського. – Київ, 1990. – с.156.
6.
Сухомлинський
В.О. Я розповім вам казку…Філософія для дітей; уклад. Сухомлинська О.В. – Х.:
ВД «Школа»,
2016. –с.7.
ВПРОВАВДЖЕННЯ СПАДЩИНИ ВАСИЛЯ ОЛЕКСАНДРОВИЧА СУХОМЛИНСЬКОГО В СУЧАСНУ ПЕДАГОГІЧНУ ОСВІТУ
4/
5
Oleh
Unknown
5 Комент.
Залишити коментар.Шановна Людмило Василівно, Ваші уроки, праці, статті - це насолода для душі.«Несу любов до дитини через все життя...» - таке враження, що В.О.Сухомлинський написав ці рядки про Вас. Дякую за корисний матеріал і бажаю натхнення, витримки та успіхів у Вашій роботі.
ReplyШановна Людмило Василівно, читаючи вашу статтю можна не переживати за майбутнє.Адже так використовуючи спадщину В.О.Сухомлинського ви дійсно робите учнів духовно багатими.
ReplyШановні колеги, щиро дякую за гарні слова. Василь Олександрович вважав, що виховання чутливості до живого слова та його відтінків є однією з передумов гармонійного розвитку особистості. "Слово - то найтонший інструмент, здатний найглибше проникнути до найпотаємніших куточків людської душі,-"писав В.О.Сухомлинський. Я - вчитель мови, і думки вченого-педагога стали і моїми глибокими переконаннями.
ReplyЦікавий підхід до використання творчої спадщини В.О. Сухомлинського. Бажаю творчих успіхів у роботі!
ReplyОбрана Вами тема є досить актуальною в сучасній педагогічній освіті, тому я цілком і повністю її підтримую. Бажаю Вам творчих звершень і високої результативності Вашої праці.
Reply