Формування педагогічної культури в педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського.

У статті розкривається погляди В.О. Сухомлинського на формування педагогічної культури вчителя. Актуальними в умовах сьогодення є погляди В.О.Сухомлинського на професію вчителя і шляхи піднесення його професійної майстерності.

„Головна виховуюча сила в школі-духовне багатство, знання,ерудиція, кругозір педагога. Піклування керівника школи про педагогічну культуру вчителів - один із стимулів розвитку колективної думки, колективної творчості”.

В.О.Сухомлинський

Досліджуючи педагогічну спадщину В.О.Сухомлинського в контексті педагогічної культури, варто зазначити, що він був особистістю енциклопедичних знань не тільки в галузі педагогіки, психології та методики, а й багатьох знань з інших наук. Основу педагогічної культури вчителя, на його думку, становлять:

·        глибоке знання предмета, який викладає учитель („вчителеві треба знати значно більше, ніж вимагає программа” «виховуйте знаннями», «знайте в сто разів більше, ніж даєте учням на уроках», «учні-збільшуване скло незнанняв чителя»);

·        знання технологій педагогічної праці («кожний рік повинен збагачувати технічну лабораторію педагогічної праці»);

·        знання психології, володіння методами вивчення дитини(«без твердого психологічного грунту нема педагогічної культури»,» учителеві треба розуміти Світ Дитинства», «помітити народження небезпечних станів дитячої душі»);

·        дотримання педагогічної етики, яка грунтується на принципах гуманізму, на любовіі глибокій повазі до особистості дитини («педагог без любові до людини - це все одно, що співець без голосу, музикант без слуху», «школа-світ душевних людських доторкань», «місія педагога… - захистити дитину від насильства над тілом і душею»;

·        педагогічна творчість(«у самій своїй основі педагогічна праця- справжня творча праця – стоїть близько до наукового дослідження»;

·        спритність до науково-дослідної діяльності («стає майстром педагогічної праці звичайно той, хто відчув себе дослідником», «творче дослідження докорінно змінює погляд учителя на власну роботу»;

·        висока мовна культура «Учитель в слові виявляє себе, свою культуру, свою моральність, своє ставлення до вихованця»;  «слово в одного вчителя є могутнім засобом виховання, а в другого -  воно - мука пекельна для вихованців»; «мудре і чуйне слово -  немов цілюща вода», «добір гострих слів спеціально для того, щоб викликати в підлітка сильні переживання, є показником елементарної педагогічної неграмотності». Знання вчителя В.О. Сухомлинський вважав стрижнем в шкільній будові, головною виховуючою силою, тому вчитель повинен «пильно стежити» за попереднім краєм» науки, основи якої викладає, знати про найновіші досягнення”. У Павлишській школі постійно прагнули до цього. Свідченням цього є тематика лекцій, які читались для педагогів:

«Нове в науці про елементарні частинки»,                                  

«Квантові генератори»,

 «Нове в науці про космічне проміння»,

«Досягнення генетики»,

«Життя у всесвіті»,

«Що таке біоніка?»та інші.

«Постійне поповнення наукових знань,- підкреслював він, - дуже важлива умова інтелектуального життя учнівського колективу, передумова високого наукового рівня викладання основ наук». Справжнім майстром педагогічної праці, на думку Василя Олександровича вчитель може стати за тієї умови, коли впродовж усього свого життя він вивчає психологію поглиблює свої педагогічні знання. Лише висока психологічна культура дає можливість:

- якомога глибше знати і розуміти духовний світ дитини, її індивідуальні особливості;

- поважати в кожному учневі особистість;

- знаходити в кожному золоту жилку, від якої починається розвиток індивідуальності.

В.О.Сухомлинським запропонована ефективна форма підвищення психолого-педагогічної культури вчителя - постійно діючий психологічний семінар, який проводився в Павлишській школі двічі на місяць. На семінарі розглядалися важливі аспекти психологічного розвитку особистості, обговорювались педагогічні характеристики учнів, класних колективів. Протягом 1966-1968 років Василь Олександрович виступав на заняттях семінару з доповідями і повідомленнями на теми:

«Психологічні особливості підлітків»,

«Засоби виховного впливу»,

«Психологічна культура уроку»,

«Про неприпустимість «сильних», вольових засобів впливу на учнів”

«Оберігайте нервову систему дитини»,

«Про виховання важких дітей»,

Він мудро і наполегливо вчив бачити кожного вихованця очима людини, проектувати його розвиток з опорою на здібності й обдарування, реальні можливості.

«Ми не лише бачимо учня таким, який він є - говорив Василь Олександрович, але й проектуємо розвиток його інтелекту, моральності, емоційної культури… Намічаємо, що треба зробити практично, щоб ввести дитину в активну творчу діяльність кількох колективів та приходимо до висновку, що треба зробити для розумового, морального, культурного розвитку дитини - з тим, щоб завтра вона була не такою, як сьогодні, щоб в ній народжувалось і розвивалось нове».

Саме в Павлишській школі в 50-60-і роки закладались основи особистісно орієнтованої педагогіки, яка нині є складовою нової філософії освіти.

Актуальними в умовах сьогодення є ідеї В.О.Сухомлинського про роль особистості вчителя, його духовного обличчя в пробудженні й розвитку творчих здібностей, нахилів і талантів учня.

Саме там, де вчитель зумів викликати у вихованців почуття любові до його предмета, яскраво розкриваються їхні здібності й нахили – з’являються математики, історики, біологи ,тому Василь Олександрович підкреслював, що інтелектуальне спілкування учителя і учнів має виходити за межі уроку, набираючи індивідуального характеру ,що кожен учитель має здійснювати індивідуальний вплив на конкретного вихованця, чимось зацікавити,  захопити, надихнути ,пробудити в ньому неповторну особистість.

У кожного вчителя має бути своя» школа», своя група учнів, які являють справжній інтерес до предмета,«захоплюються спільною інтелектуальною темою -пізнати, відкрити істину ,подолати труднощі».

Хороший учитель, на його думку, повинен досконало володіти вміннями в тій чи іншій трудовій діяльності, бути майстром своєї справи, оскільки саме майстерність, як магніт, притягує дітей.

     Як бачимо В.О.Сухомлинський постійно дбав про розвиток і збагачення педагогічної культури вчителів. Треба будувати,- підкреслював він,- міцну інтелектуальну основу для педагогічної майстерності. Сухомлинський приділив особливу увагу моральному праву вчителя, без якого вчити… людина не може бути вихователем» справжній вихователь той ,хто йде до своїх вихованців із своїми думками ,ідеями, переконаннями».

     Даючи високу оцінку благородній праці вчителів, Василь Олександрович в той же час з тривогою застерігав:» Проте є серед учителів і такі, яким не можна доручати справу виховання молодого покоління.Це передусім люди що живуть власним інтелектуальним життям.

     Його завжди хвилювало питання «Як зберегти школу від тих ,кого й на гарматний постріл не можна допускати до святої справи виховання нашої зміни?»[11].

     Оновлена національна школа незалежної України вимагає яскравої творчої особистості педагога-Людини високої громадської активності й національної самосвідомості, вчителя – дослідника, професіонала, для якого характерними ознаками є сучасне науково - педагогічне мислення, висока духовність, інтелігентність, життєвий оптимізм, постійна готовність до самоосвіти і самовдосконалення. Образ такого вчителя бачимо в творах В.О.Сухомлинського, у його висловлюваннях про особистість народного вчителя.Він сам був зразком такого Вчителя.

     В.О.Сухомлинський підкреслював, що удосконалення педагогічної майстерності - це насамперед самоосвіта, читання, особисті зусилля вчителя «читання - це джерело думки і творчості педагога» і радив керівникам шкіл більше цікавитися, чим живе учитель, в якому напрямі він рухається - росте чи відстає, допомогти кожному у створенні індивідуальної творчої лабораторії, стимулюючи «бажання покопатися в книгах, посидіти над книгою, поміркувати».

Дбаючи про високий професіоналізм учителя, він постійно наголошував на необхідності збільшення для нього часу, бо це-« корінь, який живить гілки педагогічної творчості», і « учителеві потрібний вільний час, щоб обдумувати  нові науки, поповнювати свої знання, узагальнювати набутий досвід». Це добре повинні усвідомлювати керівники шкіл, які зобов’язані створювати оптимальні умови для постійного професійного росту вчителя. Варто прислухатись до мудрої поради В.О.Сухомлинського: « Бережіть учителя, його здоров’я, допомагайте йому зростати професійно, духовно,культурно і морально, якщо бажаєте мати хорошу сучасну школу».

На думку видатного вченого носієм педагогічної культури є насамперед педагогічний колектив школи. « Для того, щоб вплив особистості педагога став реальною силою, недостатньо його особистого таланту, енергії, творчої праці.Талант педагога збільшується в десятеро, якщо його праця надихається цінностями, створеними, здобутими педагогічним колективом, - тими передовими поглядами, які живуть у школі не одне десятиріччя. У школі, де педколектив є мудрим охоронцем неминучих моральних і інтелектуальних цінностей, молодий педагог швидко й болісно стає майстром навчання і виховання». [ 5]

У своїх працях В.О.Сухомлинський ґрунтовно розкриває поняття «педагогічна культура», котра, на його думку перш за все проявляється в умінні орієнтуватися в складних питаннях науки і практики: « Якщо вчитель вдумливо аналізує свою роботу, у нього не може не виникнути інтерес до теоретичного осмислення свого досвіду, прагнення пояснити причинно-наслідкові зв’язки між знаннями учнів і своєю педагогічною культурою».

Як мудра порада В.О.Сухомлинського вчителеві: « Знати набагато більше, ніж передати учням…Коли  кругозір учителя незмірно ширший від шкільної програми,… тоді він справжній майстер, художник, поет педагогічного процесу». [ 2]

Освіта повинна відтворювати культуру та людину - носія культури. В цьому зв’язку, безумовно, важливим для нашого дослідження є виділення педагогічної культури як однієї з найсуттєвіших складових професіоналізму вчителя.

На думку видатного педагога важливим складовим духовної культури вчителя є ідеали, судження, смаки, переконання, сформовані професійною освітою та самоосвітою. У зв’язку з цим у багатьох своїх працях він робив наголос на необхідності теоретичної і практичної підготовки учителів у галузі етики, естетики, мистецтвознавства, психології  і соціології, а також постійного розширення і поглиблення наукових знань шляхом самоосвіти. В.О.Сухомлинський стверджував, що педагогічна культура - це особливості вираження особистості вчителя у професійній діяльності: « з того як і чому вихователь виражає себе, дитина робить висновок про те, якими є люди взагалі, в чому полягає добро,в чому ідеал.

Отже,особистість педагога повинна приваблювати вихованців і надихати їх своєю цілісністю, красою ідейно-інтелектуальним багатством, працьовитістю.

Бібліографія

1.     Бондар Л.С. Педагогічна культура вчителя. Творчість В.О. Сухомлинського у теорії і практиці. Початкова школа, 1993, №10.-С.25-27

2.     Закон України «Про загальну середню освіту». Нормативно-правове забезпечення освіти. 4.1. Основа, 2005.-С.59.

3.     Закон України Про освіту від 05.09.2017 №2145-VIII

4.     Сухомлинський В.О. Серце відаю дітям. Вибор. твори в 5 т.К.ф

Unknown січня 31, 2018 1 Комент.

Поділитись в соцмережах

Facebook Google+ Vkontakte

Рекомендуем × − +

Вибрані публікації

All

Формування педагогічної культури в педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського.

4/ 5

Oleh Unknown