ВПРОВАДЖЕННЯ СПАДЩИНИ В.СУХОМЛИНСЬКОГО В СУЧАСНУ ПЕДАГОГІЧНУ ОСВІТУ

У даній роботі  мова йде про осмислення спадщини В. Сухомлинського з позицій   сьогоднішнього дня                                                                                              

                                                  Людина народжується на світ не для того , щоб                                                                зникнути безвісною пилинкою. Людина                                                        народжується , щоб лишити по собі слід вічний.

                                                                          В.О. Сухомлинський

            Якою має бути сучасна школа – запитайте у Сухомлинського! І це дійсно так. Адже педагогічна спадщина Василя Олександровича зазнавала певної еволюції, постійно збагачувалася, поглиблювалася. Хоча він жив і творив у застійні часи,ставлення до його діяльності та ідей не змінилося.                                                                                         Його педагогічна концепція високогуманна і демократична,органічно поєднує  класичну і народну педагогіку. У своїй спадщині В. Сухомлинський приділяв увагу школі як  осередку культури. Проте цю роль, на його думку, вона може виконати лише за умови, якщо в її діяльності є чотири культи : Батьківщини, Людини, Матері та  рідного  слова.                                                                   

        До питання формування мовної культури великий педагог не раз звертався протягом свого життя. Він говорив молодим: «Батьківщина – це твоє рідне слово. Знай , бережи, збагачуй велике надбання свого народу – рідну українську мову. Це мова великого народу, великої культури».     Василь Олександрович пише про українську мову як неоціненне багатство. Рідне слово є тим джерелом, з якого діти черпають уявлення про навколишній світ, про свою родину, місто чи село, його історію, рідний край. «Любов до Батьківщини, - зазначає він, - неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягти своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки і пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як колискою, як добрим ім’ям своєї родини. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, - це людина без роду і племені».                                                                             У сучасній школі творчий розвиток знайшли такі ідеї вченого: створення атмосфери інтелектуальної творчості на уроках і в позаурочний час, створення пошуково – дослідницького фону навчання, залучення дітей до видів діяльності, що найбільше відповідають їхнім  здібностям, залучення учнів до творчої праці ( складання творчих книжок, творчих проектів, випуск газет,презентацій до уроків); система письмових творчих робіт ( оповідання, твори – мініатюри, твори – роздуми, твори – спогади, есе). Гармонійному розвитку особистості учня, створенню умов для розкриття її індивідуальності сприяють і предметні олімпіади,  де наші учні є   призерами  ІІ і ІІІ етапів.                                                                                                                          «Вірте в талант і творчі сили кожного вихованця!» Ці слова видатного педагога Василя Олександровича Сухомлинського стали девізом нашої роботи з розвитку творчої особистості. Кажуть, що творцями, як і інтелектуалами, не народжуються. Усе залежить від того, які можливості надає оточення для реалізації того потенціалу, що в нас є.                                            Кожен учитель мріє і намагається робити все, що від нього залежить, щоб його учні наполегливо працювали, здобували знання, самостійно шукаючи відповіді на запитання, що ставить перед ними життя. Наші випускники – люди всебічно розвинені, готові влитися у вируюче життя. Вони люди мислячі, з добре розвиненим умінням приймати нестандартні рішення, знаходити вихід з різноманітних, інколи скрутних ситуацій.                                                  Сьогодні визначено головні ідеї, які розвинув В. Сухомлинський у своїх працях- любов до дитини;

-         культ природи, природа як найважливіший засіб виховання;

-         почуття прекрасного і гармонії;

-         формування в дитини «культури бажань» і « культури потреб»;

-         розробка демократично педагогічних засобів навчання та виховання;

-         звернення до внутрішнього світу дитини, опора на її сили, внутрішні потенції;

-         розвиток ідей «радості пізнання», тобто емоційного сприйняття процесу навчання;                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       

-         демократизація структури управління  навчально  – виховним процесом у школі.                                                                                              

Наступним кроком є впровадження їх в сучасну педагогічну освіту.                                                                                                                            Педагогіка Василя Олександровича є особистісно орієнтованою, будується на дитиноцентризмі, за якого дитина – людина розглядається як найвища цінність. Вона має бути оточена добром, ласкою, повагою, мудрою любов'ю; мати право на власну думку і власну помилку, відчути її наслідки і зробити певні висновки; бути активним учасником педагогічного процесу, що в результаті сприятиме втіленню гуманних поглядів на життя і дотримання гуманістичних принципів. Сучасна освіта спрямовує увагу на особистість, що здатна критично мислити, спроможна опрацьовувати різноманітну інформацію, прагне змінити на краще власне життя.                                                                                                           Одним із методів активного навчання, який часто використовуємо на уроках суспільно – лінгвістичного циклу є метод проблемного навчання. Проблемну ситуацію створюємо за допомогою питань чи завдань, логічно пов'язаних зі змістом матеріалу . Проблеми підбираємо посильні, спираючись на досвід чи знання , які вже має дитина. Учні під керівництвом учителя  самостійно аналізують раніше вивчений програмовий  матеріал,відшукують відповіді для розв’язання поставленої проблеми.

        Творча спадщина В. Сухомлинського переконує нас у різноманітності педагогічних підходів до формування особистості учня. І тепер, у період активних пошуків ефективних методів виховання гуманістичних цінностей, практична діяльність великого педагога є надійним помічником у вирішенні цих важливих завдань.

                                         Література:

1.Сухомлинський В. О. Проблеми виховання всебічно розвиненої                 особистості. Вибрані твори: В 5т.- К., 1976. –Т.1. – с.59 -206.

2. Пєхота О. М. Впровадження спадщини В. Сухомлинського в сучасну педагогічну освіту. «Науковий вісник». Миколаїв, 2014.

Unknown січня 31, 2018 3 Комент.

Поділитись в соцмережах

Facebook Google+ Vkontakte

Рекомендуем × − +

Вибрані публікації

All

ВПРОВАДЖЕННЯ СПАДЩИНИ В.СУХОМЛИНСЬКОГО В СУЧАСНУ ПЕДАГОГІЧНУ ОСВІТУ

4/ 5

Oleh Unknown