ВПРОВАДЖЕННЯ СПАДЩИНИ В. СУХОМЛИНСЬКОГО В СУЧАСНУ ПЕДАГОГІЧНУ ОСВІТУ

ВПРОВАДЖЕННЯ СПАДЩИНИ В. СУХОМЛИНСЬКОГО В СУЧАСНУ ПЕДАГОГІЧНУ ОСВІТУ

Unknown лютого 01, 2018 1 Комент.

Анотація. В даній доповіді будуть розглянуті ідеї В.О.Сухомлинського, які впроваджуються в сучасній педагогічній діяльності. Будуть розглянуті основні засади творчого доробку В. Сухомлинського. Будуть описані прийоми і види діяльності, що використовував О.В.Сухомлинський і які використовуються на уроках української мови та літератури.

У наш час життя розвивається доволі стрімко і ми повинні йти в ногу з часом, адже ми вчителі. Але, ніколи не треба забувати про ті постулати, які роками розвивали нашу освіту. От, наприклад, буває так, що можна помітити, навіть в нашій рідній школі, як молоді вчителі та їх наставники, вчителі з великим стажем роботи, щось зосереджено вивчають. Сидять вони за звичайною шкільною партою, а в руках у них творчий доробок великого українці, педагога з великої літери – Василя Олександровича Сухомлинського. Може виникнути питання: а що ж об’єднує ці покоління вчителів? Відповідь одна – роботи В. Сухомлинського, є актуальними і в наш час, і вони є тим підґрунтям, тим невичерпним джерелом світлої освітньої думки, яка допомагає працювати всім педагогам.

Будучи учителем-мовником, я і сама часто звертаюсь до слова цього великого педагога. А все тому, що В. Сухомлинський, залишив після себе справжній скарб у вигляді влучних та практичних аспектів викладання рідної мови.

Хоча зараз ми з вами спостерігаємо бурхливий розвиток нових освітніх технологій, нам не треба забувати про настанови цієї великої людини, адже його постулати є актуальним сьогодні і так буде завжди.

Уроки української мови спрямовані, в першу чергу, на виховання у дітей таких рис характеру як доброта, щирість, повага до старших, любов до рідної мови, до Батьківщини, а також толерантність.

Недарма, В. О. Сухомлинський дотримувався думки, що «для виховання моральної культури дуже важливо, щоб людина і в особистих, і в колективних духовних взаєминах була пов’язана з іншими людьми узами добрих побажань. Нехай одночасно з першими кроками пізнання навколишнього світу вона переживає радісне хвилювання і тривогу у зв’язку з благополуччям чи горем іншої людини. Нехай на власному досвіді переконається, що від того, як вона бачить іншу людину, як до неї ставиться, залежить мир і спокій її душі» [2, с. 110].

На уроках української мови використання творчого доробка В. О. Сухомлинського буквально розв’язує руки вчителю, адже завдяки йому, учитель може розкрити перед учнями неоціненну скарбницю мудрості видатного педагога. Тут на допомогу прийдуть речення і невеликі тексти для мовного аналізу або завдання на пояснення значення виділеного вислову і т.д.

В. О. Сухомлинський був впевнений, що найголовніше в душі – це краса в широкому розумінні – це мистецтво і музика, і сердечні стосунки з людьми («Листи до сина») [3, с. 610]. Працюючи з цим текстом, учні, буквально поринають у зміст тексту, мають змогу зрозуміти, що треба розвивати в собі риси справжньої людини.

Вся педагогічна діяльність В. О. Сухомлинського пронизана глибокою вірою в дитину, вірою в те, що вона може бути хорошою людиною. У статті «Нагорода за добро» Василь Олександрович зазначив, що «ми зобов’язані виховувати в дітях доброту,людяність, сердечність, чуйність. Кожен з нас повинен знати і відчувати, що на нашій совісті – доля дітей, що від нашої духовної культури залежить розум, здоров’я, щастя молодого покоління» [1].

Ми – вчителі. Ми – творці, або навіть митці, які пишуть чисту і невинну картину ім’я якій дитина. І для того, щоб в учнів сформувати і розвинути толерантність необхідно на уроках української мови та літератури виховувати найкращі моральні якості, які сприятимуть становленню особистості та її розвитку. Наша мова дуже багата, тому її виховні можливості безмежні. А все тому, що при вивченні мови, дитина крок за кроком пізнає оточуючий світ, заглиблюється у природу стосунків, думок і почуттів, тобто вивчає саме життя і всі його тонкощі крізь призму часу. І, звичайно, душею уроків мови, їхнім джерелом є слово. Так вважав великий педагог і я повністю з ним погоджуюсь. Слово – це справжній дар, бо його вагомість вимірюється добротою, милосердям, терпимістю до різноманітних проявів у сфері людських стосунків.

Життя тече немов стрімка ріка, яка намагається змити з людської пам’яті діянні минулого. Але, є такі речі, які ніколи не покинуть нас, адже вони частина нас. Вони були і будуть жити вічно. Вони живі, так само як і жива пам'ять про світило української педагогіки – Василя Олександровича Сухомлинського.

Бібліографія

1.     Сухомлинский В. А. Награда за добро / В. А.Сухомлинский //Правда. – 2014. – 20.02.1967.

2.     Сухомлинський В. О. Як виховати справжню людину /В. О. Сухомлинський // Вибрані твори: в 5-ти т. – Т. 2. – К.: Рад. школа, 1976. – 416 с.

3.     Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах /  В. О. Сухомлинський. – К.: Видавництво «Радянська школа». ‒ 1977. ‒ Т. 3. – 670 c.

Далі

ВИКОРИСТАННЯ ТВОРІВ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО У РОБОТІ З ПЕРШОКЛАСНИКАМИ

ВИКОРИСТАННЯ ТВОРІВ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО У РОБОТІ З ПЕРШОКЛАСНИКАМИ

Unknown лютого 01, 2018 2 Комент.

Анотація. Діти розуміють ідею лише тоді, коли вона втілена у яскравих образах. Твір і казка є благородне і нічим не замінне джерело виховання любові до Вітчизни.

Виховання громадянина – одна з найважливіших завдань сучасної школи. І тут у пригоді стає досвід Василя Олександровича Сухомлинського. Всю увагу Сухомлинський приділяв загальнолюдським цінностям, вихованню гуманізму, працелюбства, любові до життя, прагнення до самовиховання, самовдосконалення. Виховання громадянина, патріота він пов’язував, насамперед, з матір’ю, рідною домівкою, рідною мовою, з Україною.

 Школа не може жити без традицій. Одна з головних традицій школи – уроки мислення. Завдяки їм учні мають можливість висловлювати власні думки про те, що відчувають, спостерігають, досліджують. Під час використання на уроках творів Василя Сухомлинського, що вчать спостерігати, слухати: "Шпак прилетів", "Найкрасивіше і найбридкіше", "Жаба і соловейко", "Як їжачиха приголубила своїх дітей", "Корисний чи шкідливий", "Клен зітхнув", "Лелеки прилетіли" вчитель вчить дітей щиросердності, ціннісного ставлення до природи.

З творами В.О.Сухомлинського учні починають знайомитися з перших днів у школі. Під час навчання грамоти, на хвилинках знайомства з дитячою книгою, на годинах спілкування, читають невеличкі оповідання. Учні переказують, розмірковують, з допомогою вчителя роблять висновки. У творах Василя Олександровича не все просто і ясно дається дітям, але в нього і багато логічних питань, фраз, що змушує дитину невимушено шукати відповіді на них. Чому це так? Бо цікаво, доступно і написано з любов’ю.

Використовуючи спадщину Сухомлинського в своїй роботі, вчитель виховує інтерес до його творчості, розвиває мислення та мовлення учнів, пізнавальні здібності. Вчить школярів наслідувати позитивні риси героїв до прочитаних оповідань, бачити красу навколо себе, словами та емоціями передавати свій настрій, ставлення до баченого. Використовуючи наприклад оповідання В.Сухомлинського "Сергійкова квітка", учні дізнаються про дружбу, відданість, відповідальність.

Пізніше діти знайомляться з книгою В.О.Сухомлинського «Гаряча квітка». На основі прочитаного, учні створюють невеличкі повчальні оповідання, створюють власні проекти, виготовляють авторські міні-книжки, спираючись на власний життєвий досвід. На уроках позакласного читання, присвячених творчості великого педагога, учні залюбки працюють у групах над інсценуванням прочитаних творів, що має позитивний вплив на процес формування комунікативної компетентності.

На сьогоднішній день найбільш доступним засобом пізнання світу для дитини є казки В. О. Сухомлинського. Вони несуть у собі еталони нормативної поведінки, мудрість народів світу, дають можливість прогнозувати події, будувати свою поведінку на основі конструювання моделі оточуючого дитину світу. Як наголошують учені, конкретно-образна форма казки може бути втілена в аналітичну проекцію, і тут казка може виступати в формі навчального засобу, який сприяє не тільки кристалізації абстрактно-логічного мислення, але й слугує синтезу ідеї та образу, предмета і знака, почуття і думки. Завдяки цьому в школяра поглиблюється інтуїтивне, зрозуміле суб’єкту, яким є дитина, відображення дійсності, яке на рівні раціонального може бути для учнів молодших класів невиразним. Аналіз процесів мислення школяра свідчить, що розвиток уяви дитини в початковій школі полягає в переході від репродуктивних її форм до творчої раціональної переробки уявлень, від простого їх комбінування до логічно обґрунтованої побудови нових образів . Тому розвитку репродуктивної уяви змісту казки в учнів початкових класів, як наголошував В. О. Сухомлинський, важливо надавати особливої уваги. На переконання психологів, якщо систематично не розвивати відтворювальну уяву в молодших школярів, то це з часом неминуче призведе до гальмування процесу образного сприймання не тільки у цьому віці, а й на наступних більш "дорослих" етапах .

Зазначимо, що педагогічні, літературні твори видатного педагога відзначаються високим рівнем духовності, демократизмом, гуманізмом, спрямовані на творчий розвиток дитини, сприяють утвердженню пріоритетів загальнолюдських і національних цінностей у суспільстві. Це: «Дід Осінник» «Пелюстка і квітка», «Добре слово» та інші.

У багатьох своїх творах він радив учителям, батькам брати все цінне, практично-корисне, створене народною педагогікою, і створювати умови морального виховання дітей, які століттями діяли в українських родинах. Знаючи це, можна широко використовувати казки, оповідання, приказки і прислів’я, пісні, народні традиції й обряди у повсякденній учительській роботі

Отже, літературна спадщина В.Сухомлинського є незаперечною універсальною скарбницею для використання у роботі з дітьми під час урків та в пзауроний час.

Бібліографія

1.     Сухомлинський В. О. Як виховати справжню людину (Поради вихователям) / В. О. Сухомлинський. – К.: Радянська школа, 1975. – 253 с

2.     Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям // Сухомлинський В. О. Вибрані твори: в 5-и томах. – К.: Радянська школа, 1977. – Т. 2. – С 5 – 279.

3.     Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський  //Вибр. твори: В 5-ти т.  Т. 2.  К.: Рад. школа, 1976. – С. 419-654.

Далі

«ВПРОВАДЖЕННЯ СПАДЩИНИ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО В СУЧАСНУ ПЕДАГОГІЧНУ ОСВІТУ» «КОЖНА ДИТИНА – НЕПОВТОРНИЙ СВІТ»

«ВПРОВАДЖЕННЯ СПАДЩИНИ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО В СУЧАСНУ ПЕДАГОГІЧНУ ОСВІТУ» «КОЖНА ДИТИНА – НЕПОВТОРНИЙ СВІТ»

Unknown лютого 01, 2018 Комент.

У цій статті розкриваються проблеми впровадження спадщини В.О. Сухомлинського в сучасний педагогічний процес.

 У центрі сучасних технологій навчання і виховання знаходиться особистісно-зорієнтована модель, особливою метою якої є індивідуальний розвиток кожного вихованця освітнього закладу. З огляду на це особливого звучання набуває спадщина В.О. Сухомлинського, який опікувався долею дітей та надавав всебічному розвитку дітей великого значення.

Василь Олександрович Сухомлинський – український просвітник, добротворець, гуманіст. Він чудовий порадник у справі виховання і для педагогів, і для батьків. Скільки б ми не вивчали його педагогічну спадщину, завжди відкриватимемо для себе щось нове.

Перше і найважливіше завдання для вихователя – забезпечення здоров'я дитини. В. Сухомлинський говорив: «Велику роль у фізичному й духовному розвитку дітей відіграють заняття гімнастикою і спортом. Але свою серйозну функцію ці заняття реалізують лише тоді, коли вся навчально-виховна робота пройнята турботою про здоров'я, про гармонію фізичного і духовного. Важливо, щоб виконання фізичних вправ давало насолоду, стало потребою.»

Тому в організації освітньо-виховного процесу ми використовуємо педагогічні умови зміцнення здоров'я дітей за В.О. Сухомлинським це є:

·                        опора на принципи «медичної педагогіки»;

·                        створення багатофакторної середовища, атмосфери гуманності і духовності;

·                        раціональна організація праці та відпочинку;

·                        використання природних факторів;

·                        індивідуально - диференційований підхід до дітей;

·                        забезпечення емоційного комфорту дітей під час перебування у дошкільному закладі, створення у дитини відчуття повної безпеки та моральної підтримки , стимулювання ситуацій прагнення до успіху на основі врахування реальних сил і можливостей дитини;

·                        взаємозв'язок всіх видів діяльності в процесі зміцнення здоров'я;

·                        взаємодія дитячого садочка і сім'ї у зміцненні здоров'я дітей.

Велике значення у своїй роботі ми приділяємо соціально-моральному розвитку дитини. Виховуючи любов до матері ми використовуєм такі оповідання В.О. Сухомлинського як «Материнське щастя», «Сива волосинка» після бесіди за якими підводимо до розуміння того, що маму треба не тільки любити, а й берегти піклуватися про неї. Читаючи оповідання «Намисто з чотирма променями», «Дівчинка і синичка» ми виховуємо у дітей бажання піклуватись про інших, взаємодопомогу. За оповіданням «Як Сергійко навчився жаліти» виховуємо співчуття, за казкою «Як білочка дятла врятувала» - чуйність, за оповіданням «Мені захотілося додому» - любов до рідного краю, до своєї Батьківщини Своєю творчістю В.О. Сухомлинський виховував молоде покоління національно свідомими українцями. Його заповіді, які висловлені в казках, саме і можуть виховати Справжню Людину, якій притаманні найкращі якості: висока мораль, гуманістичні ідеали, любов до народу, до Батьківщини, бо «без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо». Світлий, теплий, мистецький талант В.О. Сухомлинського дарує нам вічні цінності – загальнолюдського й національного – у найвищих злетах думки й слова, душі й серця..

В.О. Сухомлинський вважав, що виховання є тривалою багаторічною підготовкою маленької людини до усвідомлення істини: людина – найвища цінність, тому у своїх оповіданнях він багато уваги приділяв саме цій темі.

Також В.О. Сухомлинський у своїх творах багато уваги приділяв ознайомленню дітей з природним довкіллям. В. О. Сухомлинський любив повторювати: "Тут, у природі, вічне джерело дитячого розуму" . Він вважав дуже важливим, щоб перші істини діти отримували з оточуючого світу, щоб дитину через світ природи вводили в світ суспільних відносин. "Школа під голубим небом", або, як її ще називали, "Школа радості" — справжнє талановите відкриття Сухомлинського. У ній заняття проходять на природі. Дітям це завжди цікаво, вони вчаться спостерігати за природніми явищами . В.О. Сухомлинський вважав: «Спостереження необхідні дитині, як сонце, повітря і волога необхідні рослині… Чим більше треба дитині осмислити й запам'ятати, тим більше необхідно їй побачити відношень і взаємозв'язків у навколишній природі…» Проводячи спостереження з дітьми ми підводимо їх до висновка, що в природі все пов'язано між собою, все знаходиться на своїх місцях, усе має своє призначення, що природа мудра та гарна.

Використовуючи твори В.О. Сухомлинського ми пояснюємо дітям багато природніх явищ, таких як веселка, буревій та інших. Навчаючи дітей милуватися природою, бачити в навколишньому прекрасне ми, там часом, виховуємо в них бажання берегти  її, не нашкодити природному оточенню.

  У спадщині В.О. Сухомлинського рельєфно виступає проблема розумового виховання, яка була і завжди буде однією з головних ланок освітньо-виховного процесу.

 В. Сухомлинський вважав, що розумове виховання — це "надбання знань і формування наукового світогляду, розвиток пізнавальних і творчих здібностей, вироблення культури розумової праці, виховання інтересу й потреби в розумовій діяльності, у постійному збагаченні науковими знаннями, у застосуванні їх на практиці". Розумове виховання відбувається в процесі надбання знань, але не зводиться лише до їх накопичення. Знання повинні стати переконаннями особистості, її духовним багатством.

Найважливішим засобом розумового виховання є навчання, у процесі якого відбувається розумовий розвиток.  "Навчання — це лише одна із пелюсток квітки, яка називається вихованням у широкому розумінні слова. У вихованні немає головного і другорядного, як немає головної пелюстки у квітки. У вихованні все головне — і урок, і розвиток  різноманітних інтересів у дітей після уроків, і відносини вихованців у колективі" .

В. Сухомлинський вважає, що розумове виховання неможливе без спеціального, спланованого, постійного розвитку розумових сил і здібностей дітей.  Завдання дошкільної освіти на сучасному етапі «відновити престиж української мови – материнської мови дітей, державної мови суверенної України, мови корінної нації, як засобу соціалізації особистості» (Конвенція дошкільного виховання в Україні).

Велику увагу також  В.О. Сухомлинський  приділяв мовленнєвому розвитку дітей. Він говорив: «Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної культури».

Особливу увагу в духовному зростанні та розвитку мовлення В.О. Сухомлинський надав творам-мініатюрам: казкам, оповіданням, новелам, легендам. Його художні твори написані для дітей різного віку, в тому числі і дошкільного. В своїй роботі з дітьми  ми використовуємо художнє надбання В.О. Сухомлинського - його казки та оповідання.  Їх ми використовуємо як на занятті, так і в повсякденному житті, під час бесід, спостережень, самостійної художньої діяльності. Літературні твори В.О. Сухомлинського нібито опосередковано, непомітно зовні, але активно і ефективно виховують у дітей дошкільного віку найкращі людські почуття щиросердності і любові до всього прекрасного, формують перші навички людяності у взаєминах між особистостями. «Діти розуміють ідею лише тоді, коли вона втілена у яскравих образах. Казка – благородне і нічим не замінене джерело виховання любові до Вітчизни, рідної мови. Казка виховує любов до рідної землі вже тому, що вона – творіння народу».

 Зміст Базового компоненту дошкільної освіти наголошує, що основною метою дошкільної освіти є формування базису особистісної культури через відкриття їй світу в його цілісності та різноманітності. «Щоб не перетворити дитину в сховище знань, комору істин, правил і формул, треба вчити його думати. Сама природа дитячої свідомості та дитячої пам'яті вимагає, щоб перед малюком ні на хвилину не закривався яскравий навколишній світ з його закономірностями» – вважав В.О. Сухомлинський.

Ідеї визначного українського педагога сьогодні підкріплені правовими аспектами сучасної дошкільної освіти. Це – погляд у майбутнє, паростки якого проростають уже сьогодні.

Цей багатогранний світ ще, на жаль, недостатньо вивчений. Безумовно, незалежній Україні потрібні працьовиті, чесні, доброзичливі громадяни, котрі любитимуть свій рідний край, свій народ, свою родину, берегтимуть природу, виконуватимуть високий патріотичний обов'язок справжнього громадянина перед матір'ю – Батьківщиною.

У Законі України «Про дошкільну освіту» наголошується «Завдання дошкільної освіти є… виховання в дітей любові до України, шанобливого ставлення до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей інших націй та народів, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля».

Література:

1.     Конвенція дошкільного виховання в Україні.

2.     Базовий компонент дошкільної освіти в Україні – 1999р.

3.     Освітня програма дитина -2016р.

4.     Закон про дошкільну освіту.

5.     В.О. Сухомлинський «Вибрані твори» К., «Радянська школа» - 1976р.

6.     В.І. Ковальчук «Спогади про Сухомлинського» - К. «Радянська школа» 1990р.

7.     Т. Поніманська проректор з наукової роботи, Рівненський ДГУ «Гуманізація освіти: радимося з Василем Сухомлинським» - «Дошкільне виховання» №9 2014р.

8.     Т. Тоцька директор ЗДО «Ялинка» «Формуємо основи світобачення дітей» - «Дошкільне виховання» №11 2017р.

Далі

«Впровадження спадщини В. Сухомлинського в сучасному педагогічну освіти»

«Впровадження спадщини В. Сухомлинського в сучасному педагогічну освіти»

Unknown лютого 01, 2018 Комент.

Фізична культура

повинна забезпечувати

свідоме ставлення підлітка

до власного організму,

виробляти уміння берегти

здоров’я зміцнювати фізичне

та нервові сили,

попереджувати захворювання.

В. О. Сухомлинський

     Перед сучасним учителям фізичної культури постає комплексне і масштабне завдання: забезпечити гармонійний взаємозв’язок усіх чотирьох складових здоров’я – фізичного соціального психологічного, духовного. Домінує на уроках фізичної культури фізична складова. Проте, щоб забезпечити гармонійний розвиток особистості зберегти та зміцнити здоров’я учнів, слід підвищувати роль інтелектуальних компетентностей, формувати культуру рухів, здоров'язбережний світогляд. Для того, щоб зберегти здоров’я молодого покоління, школа має створити середовище, що є сприятливим для здоров’я, навчити своїх вихованців піклуватися та дбати про нього.

      Сучасний розвиток суспільства перехід від тоталітарного устрою, до демократичного, підвищення уваги до загальнолюдських цінностей, зростання соціальної ролі особистості, реалізація гуманістичної педагогіки співробітництва, партнерства, співтворчості, швидкий розвиток техніки і технології висовують нові вимоги до навчання і виховання національно – освіченої та свідомої людини. Усе це вимагає нових підходів до змісту й організації навчально – виховного процесу в загальноосвітній школі, щоб кожна особистість сприймалася б як творча індивідуальність у зв’язку з цим набувають нового значення проблеми формування пізнавального інтересу, активізації навчально – пізнавальної діяльності, самостійності творчої активності учня і вчителя практичного застосування здобутих знань і навичок у житті.

    Думками про виховання людини майбутнього сповнена педагогічна спадщина нашого земляка В. О. Сухомлинського, так повно і детально висвітлена в його численних творах.

     В. О. Сухомлинський у своїй педагогічній практиці багато уваги приділяв фізичній культурі та аспектами, які нерозривно з нею пов’язані. Фізична культура – важливий елемент всебічного, гармонійного розвитку людини. Виховання фізичної культури це по – перше, турбота про здоров’я і збереження життя як найвищої цінності; по – друге, система роботи, що забезпечує гармонійно фізичного розвитку і духовного життя, багатогранної діяльності людини, писав В. О. Сухомлинський – Добре міцне здоров’я, відчуття повноти, невичерпності фізичних сил – дуже важлива умова життєрадісного світосприйняття, оптимізму, готовності долати труднощі, Особливо пильної уваги заслуговує здоров’я вихованців у підлітковому й ранньому юнацькому віці. Бурхливий фізичний розвиток у ці періоди вимагає від вихователя великого піклування про гармонію фізичної і розумової праці його вихованців.

     Наслідуючи постанови видатного педагога, вчителі фізичного виховання нашого району приділяють значну увагу і турботу до фізичного стану учнів. Відповідно до медичного огляду, всі діти шкіл району розподіляються на основну,  підготовчу та спеціальну медичну групи.

Крім обов’язкових уроків фізичної культури проводяться заняття з учнями спеціальної медичної групи ( 2 уроки на тиждень по 45 хв ) там де їх кількість перевищує 10 осіб.

     На уроках з учнями спеціальної медичної групи вчителі використовують індивідуальний підхід до кожної дитини залежно від характеру її захворювання.

     В. О. Сухомлинський писав, що основною причиною відставання в навчанні приблизно у 85 % усіх учнів, які не вистачають є поганий стан здоров’я нездужання або захворювання, найчастіше зовсім непомітне і таке, що можна вилікувати тільки спеціальними зусиллями матері, батька, лікаря і вчителя фізичної культури.

    В. О. Сухомлинський звертав увагу на те, що «сполучення здорового харчування сонце, повітря, води, посиленої праці і відпочинку – все це стає цілющим і нічим незамінним джерелом здоров’я». Використовуючи спадщину великого педагога ми вчителі району намагаємося як найбільше уроків фізичної культури проводити на свіжому повітрі: на шкільному подвір’ї стадіоні, спортивному майданчику у місті та біля водойм.

     Заняття на свіжому повітрі є не від’ємною частиною життя школи, особливо в початкових класах. Що року в школах району проводяться Дні здоров’я ( по чотири на рік), коли учні, класні керівники, вчителі фізичної культури подекуди і батьки учнів виходять на стадіони, ліс, до водойм і беруть участь у різноманітних змаганнях, конкурсах та кашоварінніяк наші предки українські козаки. Такі організовані виходи в природу крім оздоровлення загартування організму та характеру виховують у дітей почуття дружби, колективізму, любові до природи та її пізнання.

     Вдале співвідношення елементів краєзнавства, поглибленого вивчення природних явищ зі спортивними змаганнями та активним відпочинком на свіжому повітрі дозволяє отримати позитивний заряд бадьорості не тільки дітям, але і вчителями.

     В. О. Сухомлинський писав: «Фізична інтелектуальна, естетична і трудова культура повинні розглядатися в їх єдності та взаємозалежності. Фізична культури є елементарною умовою повноти духовного життя, інтелектуального багатства. Разом із тим, фізична культура облагороджує всі інші сфери людського життя: «У практичній  роботі нашого педагогічного колективу домінує ідею єдності виховання й самовиховання у сфері фізичної культури. Ми не мали б права навіть думати про здоровий дух у здоровому тілі, якби змалку нашими помічниками не були вихованці». 

     З досвіду роботи у відділу освіти та РМК (з 1981 року) наведу приклади взаємної праці з учителями фізичної культури району та вчителів із своїми вихованцями. Наприклад, це підготовка та проведення різноманітних спортивних змагань внутрішкільного, районного та обласного рівнів.

Випуски шкільних тематичних газет, підготовка шкільної спортивної бази, спортивного нестандартного обладнання тощо.

      «Виховання, що спонукає до самовиховання – це і, на   має глибоке переконання справжнє виховання», - писав В. О. Сухомлинський. Якщо вчитель припиняє вчитель, цікавитися новинами різного характеру, він умирає як педагог, і діти дуже швидко розуміють це. Уроки стають нецікавими, діти починають їх пропускати . Вагомою стороною педагогічного процесу на уроках фізичної культури є розвиток рухових здібностей школярів, тому що «перебувати у русі – одна з найважливіших умов фізичного гарту», - відмічав В. О. Сухомлинський. Зацікавити учнів, підвищити їхню рухову активність допомагають різні методи та прийоми, серед яких слід віддавати перевагу ігровому, як найемоційнішому під час вивчення програмного матеріалу, і як уже наголошувалось особливо з учнями початкової ланки.

     У книзі «Сто порад учителеві» великий педагог писав: «Працювати нам потрібно так, щоб до 60 – річного віку залишатися здоровим та життєрадісним. Важко уявити собі щось трагічне для вчителя, ніж почуватися повним розумових сил, задумів і безсилим фізично».

     Прикладом, який необхідно наслідувати вчителям району повинні стати наші найкращі вчителі району: В. Лизень, І. Черв'як, С. Луньов, Ю, Гудаченко, А. Коцур які в свої неповні … років залишаються здоровими, життєрадісними та фізично загартованими.

       Дослухаючись до порад Василя Олександровича Сухомлинського, вчитель повинен намагатися завжди володіти ситуацією на уроці, тримати себе в руках у складних випадках, використовуючи індивідуальний підхід, почуття гумору та свою фахову і професійну майстерність.

     Учителі не тільки фізичної культури, а також інших предметів, неодноразово брати участь у обласних змаганнях по туризму, футболу, «Спортивне село», тощо та ставили переможцями, і разом з тим покращували свій стан здоров’я та залишили свої негативну енергію на бігових доріжках, туристичних трасах, спортивних іграх де необхідно пересилити себе та допоїти команді здобути перемогу.

     «Спорт стає засобом виховання тільки тоді, коли він – улюблене заняття кожної людини», - писав великий педагог.

     Усе педагогічна система В. О. Сухомлинського пов’язана з народного педагогічною та національною системою виховання, яку він втілював у своїй школі. Традиції цієї школи відображають духовні та історичні традиції народу. Педагог на практиці повинен об’єднувати наукову педагогічну, і народну, а без цього діалектичного зв’язку В. О. Сухомлинський не уявляв системи виховання.

     Отже, основні роздуми переживання, турботи видатного педагога залишаються актуальними і сьогодні. Вони здатні сприяти перебудові сучасної школи щодо її гуманізації, спрямованості на особистість.

     Фізичне виховання повинне мати вигляд спортивних – орієнтовних занять тренувального тину, які, поєднуючи класно – урочну та секційну форму занять, враховували б інтереси та потреби учнів у сфері фізичної культури та забезпечували свободу вибору форми фізичної активності відповідно до особистих нахилів і здібностей кожної дитини.

    Багато із того, про що писав, у своїх творах В. О. Сухомлинський стосовно фізичного виховання школярів, може успішно втілюватися у наших загальноосвітніх закладах та в сучасній педагогічній практиці. Це все можливо здійснювати тоді, коли людина, педагог, керівник від такої діяльності яка націлена на удосконалення фізичного, розумового, духовного становлення особистості.

Далі

Теоретичні аспекти впровадження досвіду В.О. Сухомлинського в початковій школі

Теоретичні аспекти впровадження досвіду В.О. Сухомлинського в початковій школі

Unknown січня 31, 2018 Комент.

 В творах В.О. Сухомлинського піднімаються і вирішуються найважливіші проблеми виховання і навчання. Наведено перевірені багаторічним практичним досвідом відповіді на важливі питання про те, як саме потрібно виховувати дітей і підлітків, щоб вони стали свідомими і активними громадянами, патріотами своєї країни

       Науково-педагогічна спадщина  В.О. Сухомлинського з роками не втрачає своєї актуальності , а відкривається все новими і новими гранями. Вона стосується найважливіших педагогічних проблем і допомагає їх вирішенню на рівні вимог сучасної педагогіки.

        Педагогічна творчість ученого спрямована на проектування особистості дитини, на перспективу її розвитку і є цілісною педагогічною системою особистісно-розвивального навчання, а отже є основою  школи нового типу.

        Педагогіка В.Сухомлинського є особистісно-орієнтованою, базується на дитиноцентризмі, за якого дитина – людина розглядається як найвища цінність. Вона має бути оточена добром, ласкою, повагою, мудрою любов’ю; мати право на власну думку і власну помилку, відчути її наслідки і зробити певні висновки; бути активним учасником педагогічного процесу, що в результаті сприятиме виробленню гуманних поглядів на життя та дотриманню гуманістичних принципів у життєвих контактах з оточенням.

      Сьогодні  визначено основні принципи особистісно-орієнтовного навчання, які розвинув Василь Олександрович у своїх працях:

– Принцип неповторністі  кожної  дитини.

«У практиці своєї виховної  роботи ми виходимо з того, що кожна людина неповторна..» - пише Василь Олександрович у праці «Духовний світ школяра» [15, Т.1, c. 284]. Cаме з нього випливає положення про дитину як найвищу цінність і, відповідно, головного суб’єкта навчально-виховного процессу.

- Принцип  визнання  відсутності  нездібних  дітей.

«У кожної людини є задатки, обдаровання, талант до певного виду або кількох видів діяльності,»  - пише він, але, щоб розкрити їх, потрібно створити для дитини «належні умови», застосувати «вміле виховання». Потрібно «поважати в кожному учневі людину, виявляти до нього гуманне ставлення», тобто «розкрити в ньому таку людську неповторність».

- Принцип  урахування  розумових  здібностей.

«Ми бачимо, що дискретність роботи мозку проявляється у дітей по-різному: в одного ця робота дуже швидка, в іншого — повільна, звідси — кмітливість і

некмітливість, тямущість і нетямущість, міцність і неміцність пам’яті, сильно і слабко виражена здатність до оволодіння знаннями»[«Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості», Т. 1. — С.98]. 

- Принцип  індивідуалізації  навчально-виховного  процесу.

Сухомлинський зазначав, що мистецтво й майстерність навчання й виховання полягає у тому, щоб, розкривши сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці. А це означає, що в навчанні має бути індивідуалізація – і в змісті розумової праці, і в часі.

- Принцип врахування  індивідуальних  особливостей  учнів.

Природні задатки, нахили, обдарування складають зміст індивідуальних особливостей учнів. «Помітити в кожній дитині її найсильнішу сторону, знайти в ній ту «золоту жилку», від якої починається розвиток індивідуальності, добитися того, щоб дитина досягла видатних для свого віку успіхів у тій справі, яка найбільш яскраво виявляє, розкриває її природні задатки» [«Павлиська середня школа» Т.4. — С.19]. 

- Кожен учень – особистість.

«Жива істота, яка з вашою допомогою пізнає світ, поступово стає особистістю, — пише В.О.Сухомлинський у праці «Сто порад учителеві». «Виховання людської особистості — це насамперед виховання почуття власної гідності» [Сухомлинський В.О. Вибрані твори в 5-ти т. Т.5. — С.246]. Тобто особистість — це індивідуум з почуттям власної гідності.

Вчитель і учень є рівноправними учасниками навчально-виховного процесу.

- Принцип  отримання  позитивних  почуттів  від  навчання.

В. О. Сухомлинський вважав природу найважливішим засобом виховання почуття  прекрасного і гармонії. Перші істини діти повинні отримувати з оточуючого світу.

- Принцип  навчання  через  подолання труднощів.

На думку вченого-педагога, дитинство не повинно бути постійним святом, якщо немає трудової напруги, посильної для дітей.

- Принцип  дослідницького  підходу  до  предмета  вивчення.

Сьогодні цей принцип широко використовується у навчанні під назвою проблемного. Шкільна пошуково-дослідницька діяльність — один із аспектів самостійного добування знань учнями, якому В.О.Сухомлинський надавав великого значення. "Важко переоцінити роль знань, — пише В.О.Сухомлинський, — що узагальнюють численні факти, явища, події, якщо вони здобуті самостійними розумовими зусиллями учнів у процесі аналізу" [Сухомлинський В.О. Вибр. тв. В 5-ти т. — , Т.5. - С.60—61].

- Принцип обов'язковості самостійної розумової праці учнів у процесі навчання.

"Навчання стає працею за тієї умови, — пише Василь Олександрович у праці "Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості", — коли учень самостійно добуває знання. Це необхідно не лише для міцності знань. Самостійне добування знань породжує зрілість думки" [Сухомлинський В.О. Вибр. тв. В 5-ти т. — Т.1. — С.89].

-  Принцип людяності, чуйності і тактовності по відношенню до учнів.

Поважне ставлення до людської гідності дає змогу зберегти всі гарні людські якості: доброту, людяність, невгамовність і не дає змоги розвинутися поганим властивостям – безсердечності і жорстокості.

- Принцип розуміння оцінки знань учнів як інструмента виховання.

«Оцінка морально виправдана тільки тоді, коли вчитель оцінює не здібності, взяті, так би мовити, у чистому вигляді, а єдність праці і здібностей, причому на перше місце ставиться праця»[«Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості»  Т1.- С.84].

«Оцінка повинна винагороджувати працелюбство, а не карати за лінощі та нерадивість. Дитина мусить усвідомлювати оцінку як результат розумових зусиль».

- Принцип взаємодії колективу і особистості.

«Дитячий колектив – найсильніший засіб виховання, коли він створюється в спільній творчій діяльності, в праці, що доставляє кожному радість, розвиває інтереси і здібності»- зазначав В. О. Сухомлинський.

- Залежність учня від вчителя.

«Пам'ятайте, — пише Василь Олександрович у статті «Залежить тільки від нас», — що кожна дитина приходить у школу зі щирим бажанням добре вчитися. Воно ніби яскравий вогник, що освітлює світ дитячих турбот і тривог. Дитина несе його нам, учителям, з безмежною довірливістю. Цей вогник легко погасити різкістю, грубістю, байдужістю, невірою в неї, дитину" [Сухомлинський В.О. Вибр. тв. В 5-ти т. Т.5. — С. 285].

- Навчально-виховний процес – складна система.

Розвиток індивідуальних здібностей і нахилів учнів є найголовнішим завданням у системі навчально-виховної роботи.

   Зважаючи на вищевикладене, ми можемо сформулювати  завдання  програми навчання і виховання молодших школярів: 

- розвивати у дітей мислення, увагу, спостережливість;

- навчити емоційно-естетично сприймати навколишнє довкілля, сприяти розвиткові дитячої уяви та фантазії;

- виховувати національні почуття, адже «розум людини, що формується, вбирає в себе ідеологію і психіку народу, його переконання, традиції, інтелектуальну, моральну, естетичну культуру»; 

- розвивати почуття прекрасного, розуміти і відчувати красу рідної природи, рідного слова;

- створювати й зберігати традиції в колективі;

- спонукати дітей до творчості, фантазії ( вчити складати казки, віршики, оповідання).

    Казка – мова дитинства, без неї неможливо уявити мислення на певному ступені розвитку людини. Це добре розумів В.О.Сухомлинський, тому, мабуть, і приділив цьому жанру велику увагу. Він стверджував, що казки роздмухують вогник думки й мови, адже діти мислять образами. Твори письменника не зводяться до моралізування, вони пояснюють усе через диво, їх слово захоплює і веде  незвичайний і дивовижний світ, вчинки ж аналізуються з боку совісті, бо без неї не буває доброти й людяності.

  Діти з допомогою казок і опові­дань В.Сухомлинського вчаться аналізувати, порівнювати, синтезувати, робити узагальнення і висновки. Це багатий ґрунт для плідної праці педагога і дітей.

    Гра є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. Саме в грі виявляються і розвиваються різні сторони дитячої особистості, задовольняється багато інтелектуальних та емоційних потреб, складається характер. В. О. Сухомлинський писав, що без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку. Саме використання ігрових прийомів дозволяє виконати соціальне замовлення – формування творчої індивідуальності.

     З творами В.О.Сухомлинського учні починають знайомитися з перших днів у школі. Під час навчання грамоти, на хвилинках знайомства з дитя­чою книгою, на годинах спілкування, читають невеличкі оповідання педа­го­га і спрямовують думку дітей на виховну цінність такого твору. Учні пере­казують, розмірковують, з допомогою вчителя роблять висновки. У творах Василя Олександровича не все просто і ясно дається дітям, а в нього і багато логічних питань, фраз, що змушує дитину невимушено шукати відповіді на них. Чому це так? Бо цікаво, доступно і написано з любов’ю.

    На основі прочитаного, учні створюють невеличкі повчальні оповідання, створюють власні проекти, виготовляють авторські міні-книжки, спираючись на власний життєвий досвід. На уроках позакласного читання, присвячених творчості великого педагога, учні залюбки працюють у групах над інсценуванням прочитаних творів, що має позитивний вплив на процес формування комунікативної компетентності.

     Літературна спадщина В.Сухомлинського є незаперечною універсальною скарбницею для використання у роботі з дітьми під час формування комунікативної компетентності молодших школярів.

    Твори педагога-письменника багаті на емоційно-привабливі образи, тому викликають співпереживання, спонукають до емоційно-оцінних суджень. А якщо в дитини виникає співчуття до персонажів, то воно перенесеться в реальне життя.

   Вчити, виховувати, розвивати дитину важко, відповідально, але й радісно. На наших очах відбувається справжнє диво: з невмілого, невпевненого в собі малюка виростає особистість, яка мислить, аналізує, доводить свою думку, аргументує, приймає рішення, несе відповідальність за нього, багато вже знає і навчає інших.

                                                          Література:

   Сухомлинський, Василь Олександрович. Вибрані твори : в 5 т. - Київ : Радянська школа, 1976.

Далі