У цій статті розкриваються проблеми впровадження спадщини В.О. Сухомлинського
в сучасний педагогічний процес.
У центрі сучасних технологій навчання і виховання
знаходиться особистісно-зорієнтована модель, особливою метою якої є
індивідуальний розвиток кожного вихованця освітнього закладу. З огляду на це особливого
звучання набуває спадщина В.О. Сухомлинського, який опікувався долею дітей та
надавав всебічному розвитку дітей великого значення.
Василь
Олександрович Сухомлинський – український просвітник, добротворець, гуманіст.
Він чудовий порадник у справі виховання і для педагогів, і для батьків. Скільки
б ми не вивчали його педагогічну спадщину, завжди відкриватимемо для себе щось
нове.
Перше і
найважливіше завдання для вихователя – забезпечення здоров'я дитини. В. Сухомлинський
говорив: «Велику роль у фізичному й духовному розвитку дітей відіграють заняття
гімнастикою і спортом. Але свою серйозну функцію ці заняття реалізують лише
тоді, коли вся навчально-виховна робота пройнята турботою про здоров'я, про
гармонію фізичного і духовного. Важливо, щоб виконання фізичних вправ давало
насолоду, стало потребою.»
Тому в
організації освітньо-виховного процесу ми використовуємо педагогічні умови
зміцнення здоров'я дітей за В.О. Сухомлинським це є:
·
опора на принципи
«медичної педагогіки»;
·
створення
багатофакторної середовища, атмосфери гуманності і духовності;
·
раціональна
організація праці та відпочинку;
·
використання
природних факторів;
·
індивідуально - диференційований
підхід до дітей;
·
забезпечення
емоційного комфорту дітей під час перебування у дошкільному закладі, створення
у дитини відчуття повної безпеки та моральної підтримки , стимулювання ситуацій
прагнення до успіху на основі врахування реальних сил і можливостей дитини;
·
взаємозв'язок всіх
видів діяльності в процесі зміцнення здоров'я;
·
взаємодія дитячого
садочка і сім'ї у зміцненні здоров'я дітей.
Велике
значення у своїй роботі ми приділяємо соціально-моральному розвитку дитини.
Виховуючи любов до матері ми використовуєм такі оповідання В.О. Сухомлинського
як «Материнське щастя», «Сива волосинка» після бесіди за якими підводимо до
розуміння того, що маму треба не тільки любити, а й берегти піклуватися про
неї. Читаючи оповідання «Намисто з чотирма променями», «Дівчинка і синичка» ми
виховуємо у дітей бажання піклуватись про інших, взаємодопомогу. За оповіданням
«Як Сергійко навчився жаліти» виховуємо співчуття, за казкою «Як білочка дятла
врятувала» - чуйність, за оповіданням «Мені захотілося додому» - любов до
рідного краю, до своєї Батьківщини Своєю творчістю В.О. Сухомлинський
виховував молоде покоління національно свідомими українцями. Його заповіді, які
висловлені в казках, саме і можуть виховати Справжню Людину, якій
притаманні найкращі якості: висока мораль, гуманістичні ідеали, любов до
народу, до Батьківщини, бо «без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але
будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо». Світлий, теплий, мистецький талант В.О.
Сухомлинського дарує нам вічні цінності – загальнолюдського й національного – у
найвищих злетах думки й слова, душі й серця..
В.О. Сухомлинський
вважав, що виховання є тривалою багаторічною підготовкою маленької людини до
усвідомлення істини: людина – найвища цінність, тому у своїх оповіданнях він
багато уваги приділяв саме цій темі.
Також В.О.
Сухомлинський у своїх творах багато уваги приділяв ознайомленню дітей з
природним довкіллям. В. О. Сухомлинський любив повторювати:
"Тут, у природі, вічне джерело дитячого розуму" . Він вважав дуже
важливим, щоб перші істини діти отримували з оточуючого світу, щоб дитину через
світ природи вводили в світ суспільних відносин. "Школа під голубим
небом", або, як її ще називали, "Школа радості" — справжнє
талановите відкриття Сухомлинського. У ній заняття
проходять на природі. Дітям це завжди цікаво, вони
вчаться спостерігати за природніми явищами . В.О. Сухомлинський вважав:
«Спостереження необхідні дитині, як сонце, повітря і волога необхідні рослині…
Чим більше треба дитині осмислити й запам'ятати, тим більше необхідно їй
побачити відношень і взаємозв'язків у навколишній природі…» Проводячи
спостереження з дітьми ми підводимо їх до висновка, що в природі все пов'язано
між собою, все знаходиться на своїх місцях, усе має своє призначення, що
природа мудра та гарна.
Використовуючи
твори В.О. Сухомлинського ми пояснюємо дітям багато природніх явищ, таких як
веселка, буревій та інших. Навчаючи дітей милуватися природою, бачити в
навколишньому прекрасне ми, там часом, виховуємо в них бажання берегти її, не нашкодити природному оточенню.
У
спадщині В.О. Сухомлинського рельєфно виступає проблема розумового виховання,
яка була і завжди буде однією з головних ланок освітньо-виховного
процесу.
В. Сухомлинський вважав, що розумове виховання
— це "надбання знань і формування наукового світогляду, розвиток
пізнавальних і творчих здібностей, вироблення культури розумової праці,
виховання інтересу й потреби в розумовій діяльності, у постійному збагаченні
науковими знаннями, у застосуванні їх на практиці". Розумове виховання
відбувається в процесі надбання знань, але не зводиться лише до їх накопичення.
Знання повинні стати переконаннями особистості, її духовним багатством.
Найважливішим засобом розумового
виховання є навчання, у процесі якого відбувається розумовий розвиток. "Навчання — це лише одна із пелюсток
квітки, яка називається вихованням у широкому розумінні слова. У вихованні
немає головного і другорядного, як немає головної пелюстки у квітки. У
вихованні все головне — і урок, і розвиток різноманітних інтересів у дітей після уроків,
і відносини вихованців у колективі" .
В. Сухомлинський вважає, що розумове
виховання неможливе без спеціального, спланованого, постійного розвитку
розумових сил і здібностей дітей. Завдання дошкільної освіти на сучасному етапі
«відновити престиж української мови – материнської мови дітей, державної мови
суверенної України, мови корінної нації, як засобу соціалізації особистості»
(Конвенція дошкільного виховання в Україні).
Велику увагу також В.О. Сухомлинський приділяв
мовленнєвому розвитку дітей. Він говорив: «Без поваги, без любові до рідного
слова не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної культури».
Особливу
увагу в духовному зростанні та розвитку мовлення В.О. Сухомлинський надав
творам-мініатюрам: казкам, оповіданням, новелам, легендам. Його художні
твори написані для дітей різного віку, в тому числі і дошкільного. В своїй роботі з дітьми
ми використовуємо художнє надбання В.О. Сухомлинського - його казки та
оповідання. Їх ми
використовуємо як на занятті, так і в повсякденному житті, під час бесід,
спостережень, самостійної художньої діяльності. Літературні твори В.О. Сухомлинського нібито опосередковано, непомітно
зовні, але активно і ефективно виховують у дітей дошкільного віку найкращі
людські почуття щиросердності і любові до всього прекрасного, формують перші
навички людяності у взаєминах між особистостями. «Діти розуміють ідею лише
тоді, коли вона втілена у яскравих образах. Казка – благородне і нічим не
замінене джерело виховання любові до Вітчизни, рідної мови. Казка виховує любов
до рідної землі вже тому, що вона – творіння народу».
Зміст Базового
компоненту дошкільної освіти наголошує, що основною метою дошкільної освіти є
формування базису особистісної культури через відкриття їй світу в його
цілісності та різноманітності. «Щоб не перетворити дитину в сховище знань,
комору істин, правил і формул, треба вчити його думати. Сама природа дитячої
свідомості та дитячої пам'яті вимагає, щоб перед малюком ні на хвилину не
закривався яскравий навколишній світ з його закономірностями» – вважав В.О. Сухомлинський.
Ідеї
визначного українського педагога сьогодні підкріплені правовими аспектами
сучасної дошкільної освіти. Це – погляд у майбутнє, паростки якого проростають
уже сьогодні.
Цей
багатогранний світ ще, на жаль, недостатньо вивчений. Безумовно, незалежній
Україні потрібні працьовиті, чесні, доброзичливі громадяни, котрі любитимуть
свій рідний край, свій народ, свою родину, берегтимуть природу, виконуватимуть
високий патріотичний обов'язок справжнього громадянина перед матір'ю – Батьківщиною.
У Законі
України «Про дошкільну освіту» наголошується «Завдання дошкільної освіти є…
виховання в дітей любові до України, шанобливого ставлення до народних традицій
і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей інших націй та
народів, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля».
Література:
1.
Конвенція
дошкільного виховання в Україні.
2.
Базовий компонент
дошкільної освіти в Україні – 1999р.
3.
Освітня програма
дитина -2016р.
4.
Закон про дошкільну
освіту.
5.
В.О. Сухомлинський
«Вибрані твори» К., «Радянська школа» - 1976р.
6.
В.І. Ковальчук
«Спогади про Сухомлинського» - К. «Радянська школа» 1990р.
7.
Т. Поніманська
проректор з наукової роботи, Рівненський ДГУ «Гуманізація освіти: радимося з
Василем Сухомлинським» - «Дошкільне виховання» №9 2014р.
8.
Т. Тоцька директор
ЗДО «Ялинка» «Формуємо основи світобачення дітей» - «Дошкільне виховання» №11
2017р.
«ВПРОВАДЖЕННЯ СПАДЩИНИ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО В СУЧАСНУ ПЕДАГОГІЧНУ ОСВІТУ» «КОЖНА ДИТИНА – НЕПОВТОРНИЙ СВІТ»
4/
5
Oleh
Unknown
