АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ...

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ...

Unknown січня 31, 2018 1 Комент.

В статті розглядаються актуальні питання організації навчально-виховного процесу для учнів з особливими освітніми потребами.

Демократичні зміни у суспільному житті країни зумовили нове бачення, розуміння  та  переоцінку  багатьох  сталих  положень. Було  усунено соціально-політичні та ідеологічні бар’єри, що стримували розвиток системи спеціальної  освіти:  почали  підтримуватися  приватні  благочинні  ініціативи  і патронат  церкви  над  дітьми  з  обмеженими  психофізичними  можливостями, розширилися права батьків; надано право вибору освітнього закладу та форм організації навчання. Приєднавшись до основних міжнародних договорів у сфері прав людини (Декларації ООН про права людини, Конвенцій ООН про права інвалідів, про права дитини), Україна взяла на себе зобов’язання щодо дотримання загальнолюдських прав, зокрема, щодо забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами.

Інклюзивне  навчання,  передусім,  передбачає перебування дитини з особливими потребами в масовому загальноосвітньому дошкільному чи шкільному закладі, оволодіння нею знаннями, вміннями та навичками в ті ж самі терміни, що і здоровою дитиною. Сама ідея інклюзії базується  на  тому,  що  життя і побут людей з обмеженими можливостями мають бути найбільш наближені до умов і стилю життя суспільства, в якому вони  перебувають. Водночас  варто  констатувати,  що  на  нинішньому  етапі  національна система  освіти  потребує  модернізації,  оскільки  в  масових  загальноосвітніх закладах  відсутні  спеціалісти,  які  в  змозі  надати  необхідну  корекційну допомогу  дитині,  відсутні  умови  для  дотримання  відповідного  режиму, професійно-трудової підготовки, немає відповідних засобів навчання. Це  стосується  безбар’єрного  доступу  (наявність  пандусів  або  ліфту), наявності  кабінету,  де  надаються  додаткові  корекційно-реабілітаційні послуги дитині з особливостями психофізичного розвитку різнопрофільними фахівцями,  забезпеченості  відповідними  навчально-методичними  та технічними ресурсами.

Відповідно методичних рекомендацій «Про організаційно-методичні засади забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами» ефективною умовою навчання дитини з особливостями психофізичного розвитку в інклюзивному класі має бути ретельне і систематичне  визначення відповідних освітніх цілей, шляхом адаптації й модифікації стандартного навчального плану, що забезпечує навчання такої дитини, і дає можливість включити її в роботу звичайного класу.

Таким чином, розроблення індивідуального навчального плану є основною умовою успішного навчання дитини з особливостями психофізичного розвитку в інклюзивному середовищі. Якщо дитина з особливими освітніми потребами має сенсорні порушення при збереженому інтелекті і потребує створення відповідних адаптацій навчальних матеріалів та корекційних занять з вчителем-дефектологом, ефективність навчально-виховної, корекційно-розвиткової роботи досягається шляхом застосування відповідних форм, методів навчання, забезпечення учнів сучасними засобами навчання та реабілітації.

Розклад уроків для дітей з особливими освітніми потребами складається з урахуванням індивідуальних особливостей їх навчально-пізнавальної діяльності, динаміки працездатності протягом дня і тижня та з дотриманням санітарно-гігієнічних вимог, але при цьому важко об’єднати його з розкладом для всього класу, де навчається така дитина.

Для забезпечення ефективності навчально-виховного процесу наповнюваність класів з інклюзивним навчанням повинна становити не більш як 20 учнів, з них: одна-три дитини з розумовою відсталістю або вадами опорно-рухового апарату, або зниженим зором чи слухом, або затримкою психічного розвитку тощо; не більш як двоє дітей сліпих або глухих, або з тяжкими порушеннями мовлення, або складними вадами розвитку (вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні з розумовою відсталістю, затримкою психічного розвитку), або тих, що пересуваються на візках. Але як бути в тому випадку, коли в класі навчається 21 і більше дітей.

Корекційно-розвиткові заняття проводяться в окремому приміщенні, простір якого слід розподілити з урахуванням потреб учнів. Зокрема, у приміщенні потрібно створити функціональні зони: навчальну, ігрову, зону релаксації, сенсорну тощо. Проведення цих занять повинно відбуватися  з психологом, дефектологом, логопедом. Але не всі школи на даний момент забезпечені такими спеціалістами.

Успішність інклюзивного  навчання  значною  мірою  визначається  взаєминами,  які склалися в сім’ї. Якщо в родині панує оптимістичний настрій, то впевненість  у своїх силах і можливостях матиме і дитина. Повсякденне життя сім’ї має передбачати  участь  дітей  з  порушеннями психофізичного  розвитку  у  всіх видах домашніх справ: прибирання, миття посуду, допомога по господарству тощо. Батьки при цьому мають бути терплячі, доброзичливі, однак не варто допускати  вседозволеності,  відсутності  будь-яких  обмежень.  Позитивна атмосфера  в  родині,  захищеність  батьківською  любов’ю  дає  змогу  бути вимогливими,  але  не  конфліктними.  Позитивні  вчинки  помічаються, оцінюються,  підтримуються,  негативні  вчинки  потребують  обговорення  і відповідної оцінки. Важливо не забувати, кожна дитина, хвора чи здорова, – індивідуальність, яка потребує особливого  підходу,  має  притаманний  лише  їй  темп  та  специфіку  розвитку, свої можливості.

Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані постійно дбати про фізичне здоров'я,  психічний  стан  дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей. Батьки є учасниками навчально-виховного процесу, мають сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати  повноцінну  домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу.Але насправді ми бачимо зовсім іншу ситуацію, коли батьки не цікавляться навчанням, тому що часто самі не взмозі виконати домашнє завдання.

Потрібно проводити роз’яснювальну роботу серед населення, працівників закладів освіти, охорони здоров’я, установ і закладів соціального захисту населення про необхідність раннього виявлення та організації своєчасної фахової допомоги дітям з особливими освітніми потребами.

Стаття 3, пункт 6 нового Закону «Про освіту» говорить: «Держава створює умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів, а також забезпечує виявлення та усунення факторів, що перешкоджають реалізації прав і задоволенню потреб таких осіб у сфері освіти. Особам з особливими освітніми потребами надаються психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.»

Це дуже тривала, копітка, системна робота, але без цього не буде співпраці, взаєморозуміння, формування нового світогляду і, найголовніше – реабілітації та інтеграції в соціум дітей з особливими освітніми потребами.

Література:

1.     Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 року.

2.     Інклюзивна освіта від А до Я: порадник для педагогів і батьків / Укладачі Н. В. Заєркова, А. О. Трейтяк. – К., 2016. – 68 с.

3.     Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами: Навчально-методичний посібник у 9 книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К., 2010. – 363 с.  

Далі

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

Unknown січня 31, 2018 5 Комент.

В статті розглянуто актуальні проблеми інклюзивної освіти в наш час та перспективні шляхи її розвитку.

Колись і глухота , і сліпота,

і розумова відсталість

будуть подолані медично і біологічно,

але ще раніше  педагогічно та психологічно      

                                                  (Л. С. Виготський).

      Розвиток сучасного суспільства України і процеси інтеграції в європейську спільноту гостро ставлять питання забезпечення соціального захисту громадян країни, і особливо тих, хто потребує його найбільше, зокрема, це діти з особливими освітніми потребами. Актуальність проблеми інклюзивної освіти пов’язана насамперед, з тим що чисельність дітей, які потребують корекційного навчання, неухильно зростає. На сьогодні дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку, в Україні понад 1 млн., що становить 12% від загальної чисельності дітей у країні. При цьому інклюзивною освітою охоплено 5,0% дітей з інвалідністю: станом на 1.09.2014 р. дошкільні навчальні заклади відвідували 7 950 дітей-інвалідів; у навчальних закладах для здобуття повної загальної середньої освіти навчалися 41 557 дітей, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку [6;128]. Таким чином, 95,0% дітей з інвалідністю навчаються в умовах спеціальних навчальних закладів, або не отримують освіту взагалі. Тому пошук підходів до активізації розвитку інклюзивної освіти є важливим державним питанням.

       Питання освіти дітей з особливими потребами в Україні регулюється законодавством про інвалідів, нормативними документами в цій сфері та між народними угодами з питань прав інвалідів. Законодавство України про загальну середню освіту базується на Конституції України [4;141] та складається із Закону України "Про освіту" [2;451].

Інклюзія (від Inclusion – включення) – процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціальному житті, і насамперед, що мають труднощі у фізичному розвитку.

Інклюзивне навчання – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього навчального закладу.

       Інклюзивна школа – це заклад освіти, який відкритий для навчання всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних, мовних чи інших особливостей. середню освіту" [3].

      Система спеціальної освіти в Україні має вертикально-горизонтальну структуру. Вертикальна структура базується на вікових особливостях учнів та рівнях загальноосвітніх програм. Горизонтальна  структура враховує психофізіологічний розвиток дитини, особливості її пізнавальної діяльності і характер порушення.

Навчання та виховання дітей з порушеннями психофізичного розвитку здійснюється з урахуванням особливостей їхнього розвитку, використанням спе­цифічних заходів та організаційних форм навчальної роботи, залежно від харак­теру розладу.

Навчання в цих класах допомагає дітям з особливими потребами адаптуватися до типових життєвих ситуацій, позбутися почуття ізольованості, відчуження, сприяє зникненню соціальних бар'єрів та інтеграції в соціум, вчить учнівський колектив спілкуватися та працювати разом, формує в них почуття відповідальності за товаришів, які потребують не лише допомоги, а, насамперед, – прийняття та визнання.

     Інклюзивна освіта є підходом, який допомагає адаптувати освітню програму та навчальне середовище до потреб учнів, які відрізняються своїми навчальними можливостями.

Головною метою інклюзивного навчання є створення умов для особистісного розвитку дітей з особливими потребами[ 1;12].

Основні завдання інклюзивного навчання є :

1.     Забезпечення прав дітей з особливими потребами на здобуття загальної середньої освіти в умовах загальноосвітніх навчальних закладів у комплексному поєднані з корекційно-реабілітаційними заходами.

2.      Різнобічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування інтересів і потреб.

3.     Збереження і зміцнення морального і фізичного здоров'я вихованців.

4.     Виховання в учнів любові до праці, здійснення їхньої допрофесійної підготовки, забезпечення умов для життєвого і професійного самовизначення.

5.     Виховання школярів як культурної і моральної людини з етичним становлення до навколишнього світу і самої себе.

6.     Надання у процесі навчання й виховання кваліфікованої  психолого-медико-педагогічної допомоги з урахуванням стану здоров’я, особливостей психофізіологічного розвитку вихованців.

Перевагами інклюзивної освіти є :

    для дітей з особливими освітніми потребами:

-  завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей.

-  ровесники відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами.

-  навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей.

-  у дітей є можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському житті.

    для інших дітей:

-  діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей.

-  діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них.

-  діти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

    для педагогів та фахівців:

-  учителі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості учнів.

-  учителі оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності.

-  спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей більш цілісно, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей.

Отже, ми бачимо що інклюзивна освіта є потрібною, як для діток які потребують допомогу, так і для звичайних учнів, педагогів та фахівців.

Розглянемо систему в Україні , яка можлива на основі  взаємодії різних факторів, за допомогою табл.1.[5;192]

Таблиця 1

Організаційні та економічні важелі впливу на активізацію розвитку інклюзивної освіти в Україні

Макрорівень
Організаційні важелі	Економічні важелі
1. Внесення змін до законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту». 2. Розвиток системи підготовки кадрів для роботи з дітьми з обмеженими можливостями. 3. Культивування в суспільстві позитивної думки стосовно інклюзивної освіти шляхом залучення до цієї справи засобів масової інформації. 4. Розвиток безбар’єрної соціальної інфраструктури. 5. Включення курсу з практики впровадження інклюзивної освіти в Україні до програми підвищення кваліфікації вчителів. 6. Скорочення чисельності дітей у класах, де є діти з особливими потребами.	1. Збільшення фінансування розвитку матеріальної бази освітніх закладів з метою перетворення їх у доступне середовище навчання. 2. Використання економічних стимулів для заохочення педагогів до розробки спеціальної літератури, методичного забезпечення для роботи з дітьми з особливими потребами; зробити їх доступними широкому вчительському загалу.
Мезорівень
Організаційні важелі	Економічні важелі
1. Використання соціально-психологічних стимулів для педагогів та керівників навчальних закладів, які успішно проваджують інклюзивну освіту. 2. Проведення психологічних тренінгів для вчителів для зменшення рівня побоювань та неприйняття змін у освітніх закладах, які будуть пов’язані з впровадженням інклюзії.	Використання фінансово-економічних стимулів для заохочення навчальних закладів до впровадження інклюзивного навчання.
Мікрорівень
Організаційні важелі	Економічні важелі
1. Застосування новітніх технологій навчання для дітей з особливими потребами.  2. Інформування колективу навчального закладу про успіхи його працівників у процесі впровадження інклюзивної освіти.	Використання можливостей колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин з метою створення матеріальних стимулів для педагогів, які працюють з дітьми з особливими потребами.

    

Отже, побудова ефективної системи інклюзивної освіти в Україні можлива на основі взаємодії різних факторів, насамперед посилення фінансування освіти, удосконалення її нормативно-правового забезпечення, поліпшення методичного та кадрового забезпечення інклюзивної освіти.

Література:

1.Віднічук М.А., Мельник Н.А. Методист.Інклюзивна освіта:наукові засади, проблеми та перспективи впровадження в загальноосвітній навчальний заклад. Рекомендовано науково-методичною  радою Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (Протокол №3                          від 22.09.2011 року).с.12.

2. Закон України "Про освіту" // Відомості Верховної Ради України (ВВР). –1991. – № 34. – Ст. 451.1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – № 30. – Ст. 141.

3. Закон України "Про загальну середню освіту" [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/651-14.

4 Конституція України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – № 30. – Ст. 141.

5. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://dspace.kntu.kr.ua/jspui/bitstream/123456789/3705/1/Inkliuzyvna%20osvita%20_44.pdfС.192

6.  Софій Н.З., Найда Ю.М. Концептуальні аспекти інклюзивної освіти / Інклюзивна школа: особливості організації та управ- ління : [навч.-метод. посіб.] / [А.А. Колупаєва, Ю.М. Найда, Н.З. Софій та ін.] ; за заг. ред. Л.І. Даниленко. – К., 2007. – 128 с.

Далі

ОДИН ІЗ ГОЛОВНИХ АСПЕКТІВ “ ЗАКОНУ ПРО ОСВІТУ 2017 РОКУ”

ОДИН ІЗ ГОЛОВНИХ АСПЕКТІВ “ ЗАКОНУ ПРО ОСВІТУ 2017 РОКУ”

Unknown січня 31, 2018 2 Комент.

Анотація: в статті розкривається питання інклюзивної освіти та її переваг.

Одним із головних аспектів “ Закону про освіту 2017 року” - є інклюзивне навчання і перепрофілювання інтернатів.

 Закон заохочує навчання дітей з особливими потребами:

    сиріт та дітей зі складних родин у звичайних школах;

    за заявами батьків дітей з особливими потребами школи мають створювати спеціальні класи, де такі діти могли б навчатися;

    якщо це необхідно, діти з особливими потребами можуть іти в школу пізніше й навчатися довше;

    дітям з вадами слуху створять умови для навчання мовою жестів;

    до 31 грудня 2021 року всі школи-інтернати мають стати або звичайними школами, дитсадками чи іншими закладами освіти, доступними для всіх дітей, або дитячими будинками в системі мінсоцполітики.

Для широкої громадськості ідеї інклюзивної освіти та її впровадження в Україні сьогодні є ще малознайомими. Однак, процес інклюзії в освіті -  залучення дітей із особливими потребами та обмеженими можливостями за станом здоров'я до умов загальноосвітніх навчальних закладів - існував в українському суспільстві завжди. Більш інтенсивно і чітко цей процес проявив себе наприкінці 90-х років. Саме в цей період спостерігається збільшення кількості дітей із особливими потребами в загальноосвітніх школах. Посилення цих тенденцій відбулося під впливом економічних факторів, і змін, що позначилися в українському суспільстві: спрямування у напрямку демократизації та розповсюдження ідей і принципів рівності на всі сфери суспільного життя. Важливим стимулом для розвитку інклюзивної освіти також стало безпосереднє поширення інформації, ідей, досвіду та практики інклюзії, що мали місце в західних та пострадянських країнах, як серед професійної спільноти, так і серед громадськості. Певний вплив має і загальне погіршення  стану здоров'я українських дітей.

Перед нашим суспільством стоїть гостра проблема залучення наших співгромадян, що мають деякі особливості фізичного розвитку в соціум, проблема їх активної адаптації, соціалізації та розвитку в рамках суспільства і на благо суспільства.

Інклюзія (від Inclusion – включення) – процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціальному житті, і насамперед, що мають труднощі у фізичному розвитку.

Інклюзивне навчання – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього навчального закладу.

Інклюзивна школа – це заклад освіти, який відкритий для навчання всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних, мовних чи інших особливостей. Цей заклад забезпечує безбар’єрне фізичне середовище, адаптує навчальні програми та плани, методи і форми навчання, тим самим надаючи можливість усім дітям успішно навчатися в тому числі й дітям з особливими освітніми потребами; залучає батьків до співпраці; співпрацює з фахівцями з метою надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей; створює позитивну атмосферу в шкільному середовищі та громаді загалом.

Навчання в інклюзивних класах (групах) допомагає дітям з особливими потребами адаптуватися до типових життєвих ситуацій, позбутися почуття ізольованості, відчуження, сприяє зникненню соціальних бар'єрів та інтеграції в соціум, вчить учнівський колектив спілкуватися та працювати разом, формує в них почуття відповідальності за товаришів, які потребують не лише допомоги, а, насамперед, – прийняття та визнання.

Переваги інклюзивної освіти:

    для дітей з особливими освітніми потребами:

-  завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей.

-  ровесники відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами.

-  оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально.

-  навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей.

-  у дітей є можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському житті.

    для інших дітей:

-  діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей.

-  діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них.

-  діти вчаться співробітництву.

-  діти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

    для педагогів та фахівців:

-  учителі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості учнів.

-  учителі оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності.

-  спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей більш цілісно, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей.

Література:

1.     Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 року.

2.       http://www.ussf.kiev.ua/activeproject/6/ -  Проект «Інклюзивна освіта: крок за кроком»

Далі

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

Unknown січня 30, 2018 5 Комент.

У статті описано аналіз стану, проблеми та перспективи розвитку інклюзивної освіти в Україні. Висвітлено низку чинників, що перешкоджають впровадженню та розвитку інклюзивної освіти.

Одним із найефективніших засобів адаптації людей до сучасного життя є освіта як організований педагогічний процес наукового пізнання, розвитку, спілкування і творчості.

Перед нашим суспільством стоїть гостра проблема залучення наших співгромадян, що мають деякі особливості фізичного розвитку в соціум, проблема їх активної адаптації, соціалізації та розвитку в рамках суспільства і на благо суспільства.

Завдяки небайдужим батьківським об’їданням, вітчизняна інклюзія, починаючи з 90- х, активно розвивалася. Про неї почали говорити на офіційному рівні, її зрозуміли як щось необхідне і корисне.

Основною умовою успішного навчання дітей з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього навчального закладу є обґрунтування й запровадження в навчальний процес індивідуальної програми розвитку із гнучкою варіативною структурою її компонентів, а саме: індивідуального навчального плану, індивідуальної навчальної програми, системи необхідних адаптації та модифікації, комплексу додаткових послуг, які б забезпечили навчання таких учнів у відповідності з їхніми можливостями та з урахуванням додаткових потреб. Створення індивідуальної програми розвитку у співпраці з батьками та іншими фахівцями все ще залишається новою практикою для педагогів, які працюють в інклюзивних групах чи класах дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладах. Утім, їх досвід надзвичайно важливий для формування та поширення знань не тільки про розробку індивідуальних програм розвитку, а й про інклюзивну освіту загалом.

Підготовка вчителя загальноосвітньої школи до роботи в інклюзивному класі є складною, багатоаспектною, комплексною проблемою. Майбутній вчитель початкової загальноосвітньої школи повинен набути рівня професійної кваліфікації, інтегрованих наукових знань про особистість та її соціалізацію, зокрема про особистість із психофізичними та мовленнєвими порушеннями в контексті корекційної педагогіки. Він має бути компетентним учасником педагогічного процесу, здійснювати кваліфіковану професійну діяльність з різними колективами та соціальними групами учнів, їхніми батьками.

Вивчаючи досвід впровадження інклюзії в Україні,  стикнулися з низкою проблем впровадження інклюзивного навчання в Україні.

Можна виділити основні проблемні питання:

1)                    Проблеми кадрового забезпечення( в школах не вистачає спеціалістів: асистентів вчителів,  психологів, медичних  працівників; а, ті спеціалісти, які працюють перевантажені обов`язками).

2) Проблеми матеріально-технічного забезпечення. Не у всіх школах створені спеціальні умови для якісного опанування учнями з особливими освітніми потребами знань відповідно до спеціального державного стандарту.

3) Проблеми професійного характеру(професійна підготовка). Відсутність мотивації: фінансового забезпечення з боку держави, особистісної мотивації. Зміст роботи деяких спеціалістів, зокрема логопедів в інклюзивних школах змінюється, вони виявляються неготовими до таких змін. Деякі вчителі навіть після перекваліфікації погано розуміють механізми розвитку дітей з особливими освітніми потребами, зокрема з ТПМ, структуру їхнього дефекту, особливості розвитку.

 4) Не реалізований особистісно орієнтований підхід до визначення змісту, обсягу й характеру навчального матеріалу на кожний урок, форм і методів навчання, темпу навчальної роботи, які б максимально відповідали пізнавальним можливостям школярів, немає наукового обґрунтування навантаження спеціалістів, спеціальних методичних матеріалів для роботи в інклюзивних класах по всім нозологіям, адаптованих підручників для дітей з особливими освітніми потребами.

 Побудова ефективної системи інклюзивної освіти в Україні можлива на основі взаємодії різних факторів, перш за все, покращення фінансування освіти, вдосконалення її нормативно-правового поля, поліпшення методичного та кадрового забезпечення. На мою думку, норми з навчання таких дітей доцільно інтегрувати в існуюче освітнє законодавство. Також потрібно створити необхідні умови для повноцінного навчання дітей з особливими освітніми потребами в навчальних закладах, включаючи підготовку педагогічних працівників, надання індивідуальної підтримки в ході отримання освіти з урахуванням потреб дитини, отриманні та обробці інформації для засвоєння навчальної програми, забезпечити державну підтримку.

Отже, інклюзивне навчання в загальноосвітніх закладах відображає одну з головних демократичних ідей – усі діти є цінними й активними членами суспільства. Інклюзія означає розкриття кожного учня за допомогою освітньої програми, яка є достатньо складною, але відповідає його здібностям. Вона враховує потреби, а також спеціальні умови та підтримку, яка забезпечується медико-соціальним та психолого-педагогічним супроводом. Але саме головне – дитина вчиться життєдіяльності в оточенні здорових дітей, що формує спрямованість до повноцінного життя, до усвідомлення власної спроможності, підвищення якості власного буття.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.                     Ашиток Н. Проблеми інклюзивної освіти в Україні / Н. Ашиток // Людинознавчі студії. Педагогіка. –Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка. – Випуск 1 (33).

2.                     . Софій Н.З., Найда Ю.М. Концептуальні аспекти інклюзивної

3.                     освіти / Інклюзивна школа: особливості організації та управ-

4.                     ління : [навч.-метод. посіб.] / [А.А. Колупаєва, Ю.М. Найда,

5.                     Н.З. Софій та ін.] ; за заг. ред. Л.І. Даниленко. – К., 2007. – 128 с.

Далі