АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ...

В статті розглядаються актуальні питання організації навчально-виховного процесу для учнів з особливими освітніми потребами.

Демократичні зміни у суспільному житті країни зумовили нове бачення, розуміння  та  переоцінку  багатьох  сталих  положень. Було  усунено соціально-політичні та ідеологічні бар’єри, що стримували розвиток системи спеціальної  освіти:  почали  підтримуватися  приватні  благочинні  ініціативи  і патронат  церкви  над  дітьми  з  обмеженими  психофізичними  можливостями, розширилися права батьків; надано право вибору освітнього закладу та форм організації навчання. Приєднавшись до основних міжнародних договорів у сфері прав людини (Декларації ООН про права людини, Конвенцій ООН про права інвалідів, про права дитини), Україна взяла на себе зобов’язання щодо дотримання загальнолюдських прав, зокрема, щодо забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами.

Інклюзивне  навчання,  передусім,  передбачає перебування дитини з особливими потребами в масовому загальноосвітньому дошкільному чи шкільному закладі, оволодіння нею знаннями, вміннями та навичками в ті ж самі терміни, що і здоровою дитиною. Сама ідея інклюзії базується  на  тому,  що  життя і побут людей з обмеженими можливостями мають бути найбільш наближені до умов і стилю життя суспільства, в якому вони  перебувають. Водночас  варто  констатувати,  що  на  нинішньому  етапі  національна система  освіти  потребує  модернізації,  оскільки  в  масових  загальноосвітніх закладах  відсутні  спеціалісти,  які  в  змозі  надати  необхідну  корекційну допомогу  дитині,  відсутні  умови  для  дотримання  відповідного  режиму, професійно-трудової підготовки, немає відповідних засобів навчання. Це  стосується  безбар’єрного  доступу  (наявність  пандусів  або  ліфту), наявності  кабінету,  де  надаються  додаткові  корекційно-реабілітаційні послуги дитині з особливостями психофізичного розвитку різнопрофільними фахівцями,  забезпеченості  відповідними  навчально-методичними  та технічними ресурсами.

Відповідно методичних рекомендацій «Про організаційно-методичні засади забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами» ефективною умовою навчання дитини з особливостями психофізичного розвитку в інклюзивному класі має бути ретельне і систематичне  визначення відповідних освітніх цілей, шляхом адаптації й модифікації стандартного навчального плану, що забезпечує навчання такої дитини, і дає можливість включити її в роботу звичайного класу.

Таким чином, розроблення індивідуального навчального плану є основною умовою успішного навчання дитини з особливостями психофізичного розвитку в інклюзивному середовищі. Якщо дитина з особливими освітніми потребами має сенсорні порушення при збереженому інтелекті і потребує створення відповідних адаптацій навчальних матеріалів та корекційних занять з вчителем-дефектологом, ефективність навчально-виховної, корекційно-розвиткової роботи досягається шляхом застосування відповідних форм, методів навчання, забезпечення учнів сучасними засобами навчання та реабілітації.

Розклад уроків для дітей з особливими освітніми потребами складається з урахуванням індивідуальних особливостей їх навчально-пізнавальної діяльності, динаміки працездатності протягом дня і тижня та з дотриманням санітарно-гігієнічних вимог, але при цьому важко об’єднати його з розкладом для всього класу, де навчається така дитина.

Для забезпечення ефективності навчально-виховного процесу наповнюваність класів з інклюзивним навчанням повинна становити не більш як 20 учнів, з них: одна-три дитини з розумовою відсталістю або вадами опорно-рухового апарату, або зниженим зором чи слухом, або затримкою психічного розвитку тощо; не більш як двоє дітей сліпих або глухих, або з тяжкими порушеннями мовлення, або складними вадами розвитку (вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні з розумовою відсталістю, затримкою психічного розвитку), або тих, що пересуваються на візках. Але як бути в тому випадку, коли в класі навчається 21 і більше дітей.

Корекційно-розвиткові заняття проводяться в окремому приміщенні, простір якого слід розподілити з урахуванням потреб учнів. Зокрема, у приміщенні потрібно створити функціональні зони: навчальну, ігрову, зону релаксації, сенсорну тощо. Проведення цих занять повинно відбуватися  з психологом, дефектологом, логопедом. Але не всі школи на даний момент забезпечені такими спеціалістами.

Успішність інклюзивного  навчання  значною  мірою  визначається  взаєминами,  які склалися в сім’ї. Якщо в родині панує оптимістичний настрій, то впевненість  у своїх силах і можливостях матиме і дитина. Повсякденне життя сім’ї має передбачати  участь  дітей  з  порушеннями психофізичного  розвитку  у  всіх видах домашніх справ: прибирання, миття посуду, допомога по господарству тощо. Батьки при цьому мають бути терплячі, доброзичливі, однак не варто допускати  вседозволеності,  відсутності  будь-яких  обмежень.  Позитивна атмосфера  в  родині,  захищеність  батьківською  любов’ю  дає  змогу  бути вимогливими,  але  не  конфліктними.  Позитивні  вчинки  помічаються, оцінюються,  підтримуються,  негативні  вчинки  потребують  обговорення  і відповідної оцінки. Важливо не забувати, кожна дитина, хвора чи здорова, – індивідуальність, яка потребує особливого  підходу,  має  притаманний  лише  їй  темп  та  специфіку  розвитку, свої можливості.

Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані постійно дбати про фізичне здоров'я,  психічний  стан  дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей. Батьки є учасниками навчально-виховного процесу, мають сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати  повноцінну  домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу.Але насправді ми бачимо зовсім іншу ситуацію, коли батьки не цікавляться навчанням, тому що часто самі не взмозі виконати домашнє завдання.

Потрібно проводити роз’яснювальну роботу серед населення, працівників закладів освіти, охорони здоров’я, установ і закладів соціального захисту населення про необхідність раннього виявлення та організації своєчасної фахової допомоги дітям з особливими освітніми потребами.

Стаття 3, пункт 6 нового Закону «Про освіту» говорить: «Держава створює умови для здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами з урахуванням індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів, а також забезпечує виявлення та усунення факторів, що перешкоджають реалізації прав і задоволенню потреб таких осіб у сфері освіти. Особам з особливими освітніми потребами надаються психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.»

Це дуже тривала, копітка, системна робота, але без цього не буде співпраці, взаєморозуміння, формування нового світогляду і, найголовніше – реабілітації та інтеграції в соціум дітей з особливими освітніми потребами.

Література:

1.     Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 року.

2.     Інклюзивна освіта від А до Я: порадник для педагогів і батьків / Укладачі Н. В. Заєркова, А. О. Трейтяк. – К., 2016. – 68 с.

3.     Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами: Навчально-методичний посібник у 9 книгах / За заг. ред. Колупаєвої А.А. – К., 2010. – 363 с.  

Unknown січня 31, 2018 1 Комент.

Поділитись в соцмережах

Facebook Google+ Vkontakte

Рекомендуем × − +

Вибрані публікації

All

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ...

4/ 5

Oleh Unknown