У даній роботі висвітлено
невідворотність освітніх змін, шляхи переходу на новий зміст освіти, роль
учителя у цьому процесі та орієнтація на
випускника НУШ.
Можна придумати чудову ідею
– але щоб її запровадити в українських закладах освіти, треба підготувати до
цього вчительство.
О.Елькін
Реформа НУШ розрахована на роки, адже неможливо швидко
змінити освітню традицію, що плекалася в Україні протягом десятків років. Проте
зміни вже розпочалися, і Міністерство освіти і науки робить усе, аби вони були невідворотними.
Зокрема, у вересні 2017 року було ухвалено новий закон “Про освіту”, який
регулює основні засади нової освітньої системи. На черзі – ухвалення нового закону “Про загальну середню освіту. Саме
цей Стандарт у 2017/2018 навчальному році апробовують у 100 школах по всій Україні (по два
перших класи). Уже сьогодні ці першокласники навчаються по-новому:
опановують знання та навички через діяльність, а під час ранкового кола вчаться
висловлювати свої думки і почуття та слухати інших.
З 2018/2019 навчального року по-новому вчитимуться всі
першокласники України. Новий
Стандарт початкової освіти передбачає, що вчителі працюватимуть за іншими
підходами, тому МОН спільно з громадською спілкою “Освіторія”, міжнародним фондом “Відродження” та студією
онлайн-освіти EdEra вже розпочало навчання вчителів, які вчитимуть перші класи
наступного року
Основні засади реформи шкільної освіти викладено
в Концепції Нової української школи -це орієнтація
на учня, педагогіка партнерства, справедливе фінансування ), основні
компетенції та візію, яким має бути випускник НУШ.
Мета НУШ – виховати
інноватора та громадянина, який вміє ухвалювати відповідальні рішення та
дотримується прав людини.
Замість запам’ятовування фактів та визначень понять,вчителі мають навчити набувати компетентностей. Це – динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення,
поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи
успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну
діяльність. Тобто формується ядро знань, на яке будуть накладатися уміння цими знаннями користуватися, цінності та
навички, що знадобляться випускникам української школи в професійному та
приватному житті.
·
вільне володіння
державною мовою;
·
здатність спілкуватися рідною
(у разі відмінності від державної) та іноземними мовами;
·
математична
компетентність;
·
компетентності у
галузі природничих наук, техніки і технологій;
·
інноваційність;
·
екологічна компетентність;
·
інформаційно-комунікаційна
компетентність;
·
навчання впродовж
життя;
·
громадянські та
соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості,
рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням
рівних прав і можливостей;
·
культурна компетентність;
·
підприємливість
та фінансова грамотність.
Спільними для всіх компетентностей є так звані наскрізні вміння: читання з розумінням, уміння висловлювати власну думку усно і письмово,
критичне та системне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію,
творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати
ризики, приймати рішення, розв’язувати проблеми, здатність співпрацювати з
іншими людьми.
Щоб набувати
компетентностей, школярі навчатимуться за діяльнісним підходом – тобто частіше щось робитимуть, замість сидіння за партами і слухаючи
вчителя. Ставлення до дитини вимагає від учителя прагнення знайти оптимальний спосіб для її ефективного навчання.
Учитель – це людина, на якій тримається реформа.
Без неї будь-які зміни будуть
неможливими, тому один з головних принципів НУШ – умотивований учитель. Щоб навчати по-новому, вчитель повинен отримати свободу дій – обирати навчальні матеріали, імпровізувати та
експериментувати. Цю свободу дає новий закон «Про освіту».
Міністерство освіти і науки пропонуватиме типові
навчальні програми, проте будь-який учитель чи авторська група зможуть їх
доповнювати або створювати свої. Учитель тепер обмежений лише Державним
стандартом. У цьому документі окреслено результати: що мають знати та вміти
учні, закінчивши певний етап навчання. Натомість, як дійти до цих результатів,
учитель визначатиме сам.
Учитель, який отримав свободу навчати, має отримати й свободу навчатися. І ця свобода
теж передбачена реформою. Половину обов’язкових годин підвищення кваліфікації
вчитель зможе проходити не в Інститутах післядипломної педагогічної освіти –
а там, де обере сам. Є лише
дві вимоги: за п’ять років підвищення кваліфікації має скласти 150 годин, і
навчання має відбуватись щорічно.
Міністерство
освіти і науки розробляє процедуру, за якою бюджетні кошти, що виділяються на
підвищення кваліфікації вчителів, можна було спрямовувати громадським та приватним
організаціям.
А щоб вмотивувати вчителів ще й фінансово,
міністерство запроваджує сертифікацію. Це добровільна
перевірка, проходження якої надасть учителям 20% надбавку до посадового окладу
та звільнить від атестації.
Суттєвих змін зазнає процес і зміст підготовки вчителя. Учителі
вивчатимуть особистісно орієнтований та компетентнісний підхід, управління
освітнім процесом, психологію групової динаміки . У зв’язку з цим варто
говорити про нову роль учителя – не як єдиного наставника та джерела знань, а як коуча, фасилітатора, тьютора,
модератора в індивідуальній освітній траєкторії дитини.
Учитель має враховувати вікові особливості фізичного, психічного і розумового розвитку
дітей. З цією метою
запроваджується двоциклова
організація освітнього процесу на рівнях початкової і базової загальної
середньої освіти.
Педагог має забезпечити
неупереджене та справедливе ставлення до кожного учня, виключати будь-яку дискримінацію (за ознакою віросповідання, гендеру, здоров’я,
національності тощо), відзначати зусилля й успіхи всіх учнів.
Учителів
навчатимуть, як плекати гідність і віру учнів у себе. З цією метою потребує змін організація простору й класу: крім класичних
варіантів, буде використано новітні, наприклад, мобільні робочі місця, які
легко переорієнтовувати для групової роботи.
У Новій школі чільне місце займатиме інклюзивна освіта, а також інші форми освіти, до яких учитель неодмінно має бути готовий.
Як зазначила Лілія Гриневич,
що заохочення найкращих, створення нових можливостей для підвищення
кваліфікації та справжня педагогічна свобода, допоможуть нам зробити вчителів
нашими союзниками. Завдяки підвищенню заробітної плати, що також прописано в
законі, значно має піднятися й їх соціальний статус, який має ще більше
заохотити кращих йти у школу та навчати наших дітей.
Різноманітні форми підготовки учителів
до роботи в нових умовах є ефективними і дієвими.
Хочу зупинитися на діяльності організації EdCamp Ukraine, яка об’єднує понад 10 тисяч учителів - новаторів з усієї України,
керівником якої є є Олександр Елькін. На
щастя, до цієї справи долучився і наш відділ освіти.
Ідея проведення EdCampу у нашому районі отримала схвалення з боку учительства Маловисківщини.
Минулого року я також мала нагоду брати участь у не( конференції ),
яка відбулася на базі Хмелівського НВО. Попрацювавши в локаціях, отримала нові
знання, цікавий досвід та можливість оцінити готовність педрацівників нашого
навчального закладу та особисто себе як
директора до роботи в нових умовах. Хочу
зазначити, що подібні заходи
допомагають, в першу чергу, повірити в необхідність змін та впровадження
нових підходів до навчання, стимулюють підвищення
професійної компетентності учителя. Сьогодні
наші вчителі чітко усвідомлюють, що іншого шляху немає.
Вчитися
впродовж життя – це обов’язок кожного
учителя. Тому в нашому навчальному середовищі створюються необхідні умови для професійного зростання учителя.
Список
використаних джерел:
1.Концепція Нової
української школи.
2. «Закон про освіту»
