Бути патріотом – значить відчувати себе невід’ємною частиною Вітчизни. Це
складне почуття виникає ще в дошкільному віці, коли закладаються основи ціннісного
ставлення до навколишнього світу, і формується в дитині поступово,
в ході
виховання любові до своїх ближніх, до дитячого саду, рідних місць, рідній
країні.
Велику увагу у сучасній педагогічній системі приділяється національному
вихованню, яке згідно з положеннями Національної доктрини розвитку освіти,
«…має здійснюватися на всіх етапах навчання дітей та молоді, забезпечувати
всебічний розвиток, гармонійність та цілісність особистості, розвиток її здібностей
та обдаровань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу,
його духовності й культури…». Така постановка питання націлює нас на розуміння
тієї істини, що патріотами не стають у зрілому віці. Почуття любові до
батьківщини, поваги до свого народу, його історії, усвідомлення себе часткою
великої і давньої нації мають формуватися з самого
раннього
дитинства, «вбиратися з молоком матері». В Україні розроблена науково
обґрунтована Концепція дошкільного виховання, яка й визначає основну його мету.
Її загальні положення знайшли відображення в Законі України «Про дошкільну
освіту» (2017 р.) Зокрема, в ньому зазначається: «Одним із основних завдань
дошкільної освіти та виховання є формування особистості дитини, розвиток її
творчих здібностей, пізнавальної активності; виховання у дітей шанобливого
ставлення до родини, Батьківщини, поваги до народних традицій та звичаїв,
рідної та державної мови, національних цінностей Українського народу» [5].
Відповідно до цього були визначені завдання виховання. З поміж інших, наголошується
на необхідності формування особистості в контексті рідної культури, мови як
емоційного природного середовища дитини; відновлення престижу української мови,
державної мови суверенної України; формування творчої індивідуальності на
національній основі. Базовим етапом формування у дітей любові до Батьківщини
необхідно вважати накопичення ними соціального досвіду життя в своєму місті,
засвоєння певних усталених норм поведінки, взаємовідносин, залучення дитини до
світу його культури. Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої
Батьківщини – місця, де людина народилася.
Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати
честь і славу, а за необхідності – віддати життя за її свободу і незалежність,
людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює
емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі,
своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства [2, с. 22 ].
Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній
роботі нашого дошкільного закладу поєднано ознайомлення дітей з явищами
суспільного життя, народознавство, історія, засоби мистецтва, практична діяльність
дітей, бережливе ставлення до природи (праця, спостереження, ігри, творча
діяльність та ін.), національні, державні свята.
Згідно з висновками психологів (Г. Бреслав, Л. Долинська, Т. Кричковська,
В. Мухіна З. Огороднійчук, О. Скрипченко та ін.), уже в старшому дошкільному
віці дитина має високий рівень розумового розвитку, а також великі пізнавальні
резерви. Саме тоді в неї в основному завершується процес оволодіння мовленнями,
розвивається його звукова сторона.
Дитина цього віку може переповісти прочитану розповідь або казку, описати
картину, передати свої враження про побачене. Інтенсивно зростає її словниковий
запас. У дошкільному віці під впливом навчання й виховання здійснюється
сенсорний розвиток дитини (відбувається вдосконалення відчуттів, сприймання,
наочних уявлень). У старших дошкільників добре розвинена уява. Вона починає
набирати творчого характеру. Діти здатні створювати образи. У них уже розвинене
цілеспрямоване сприймання, довільна пам’ять, діти вміють аналізувати й
узагальнювати предмети, встановлювати мету [3, с. 9-10 ].
Отже, дошкільне дитинство є надзвичайно важливим періодом у становленні
особистості. Саме в цей час формуються фундаментальні якості людини, основи
світосприйняття, ставлення до себе та свого місця в світі. Це стає можливим
завдяки інтенсивному розвитку фізіологічних та психологічних якостей дітей у
цей віковий період (відбувається становлення мовленнєвої діяльності, мислення,
уяви).
Саме в період дошкільного дитинства закладаються основи свідомості і самосвідомості
(дитина усвідомлює суспільні цінності, починає керуватися в своїй поведінці
моральними нормами). Зокрема, цей час є найсприятливішим для формування в неї
першооснов національної самосвідомості (етнізація), які включають усвідомлення
своєї приналежності до нації, пробудження любові та
поваги
до національної мови, традицій, символіки, зародження фундаментальних рис
національного характеру [1, с. 107 ].
Список використаної літератури:
1. Бех І. Виховання особистості: У 2-х кн.
Кн.1.: Особистісно-
орієнтований підхід: теоретико-технологічні
засади: Навч.-метод. виданя. – К.,
2003.
2. Боришевський М. Духовні цінності як
детермінанта громадянського
виховання особистості // Цінності освіти і
виховання особистості: Наук.-метод.
зб. – К., 1997. – С. 21-25.
3. Гонський В. Патріотизм як основа
сучасного виховання та ідеології
держави: студії виховання // Рідна школа. –
2001. – № 2. – С. 9-14.
4. Жадан І. Проблеми громадянської освіти
//Педагогічна газета. – 1999. –
№11. – С. 2-10.
5. Закон України Про освіту від 05.09.2017
№ 2145-VIII.
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ В ДОШКІЛЬНИКІВ ПЕРШООСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ
4/
5
Oleh
Unknown
