Людина та
природа - поняття взаємопов'язані та взаємозалежні, адже людство існуватиме
доти, доки існуватиме природне середовище.
Сучасний екологічний стан
довкілля в Україні викликає необхідність радикальних змін й переосмислення
змісту та організації екологічної освіти й виховання, природоохоронної, натуралістичної,
експериментально-дослідницької діяльності учнівської молоді.
Екологічне виховання та
формування ключових компетентностей екологічної думки в учнів – важливе
завдання сучасної школи. Важливо виховати особистість, здатну бачити, відчувати
і передбачати стан довкілля, вміти зберегти і відновити його, розуміти місце
людини в ньому. Формування екологічних компетентностей має бути безперервним
процесом, що охоплює всі вікові, соціальні та професійні групи населення. Проте
її центральною ланкою є школа, оскільки саме за шкільних років формування
особистості відбувається найінтенсивніше, тому екологічна освіта є творчим
процесом, пов’язаним з розвитком, самоутвердженням і самовираженням
особистості.
Формування екологічної культури учнів є і метою і результатом
екологічної освіти на уроках біології та хімії. Саме шкільній екологічній
освіті відводиться одна з провідних ролей. Адже саме у школі учням пропонується
найбільший обсяг відомостей з екологічних проблем (деякі з них у ході навчання
стають знаннями), так і спектр виховних впливів різної ефективності з метою
формування загальнолюдської культури, зокрема й екологічної.
Екологічна культура складається з трьох взаємопов’язаних складових:
екологічних знань, екологічних переконань, екологічної діяльності. Це визначає
форми і методи діяльності, спрямовані на накопичення екологічних знань,
формування екологічних переконань та необхідних умінь в умовах позакласної
діяльності.
Перша
складова – накопичення екологічних знань – передбачає: дослідження учнями
досвіду природоохоронної роботи (анкети, бесіди, випуск, стінгазети з біології
та хімії); оволодіння знаннями про екологічну ситуацію в Україні (бесіди,
екскурсії, відеофільми); ознайомлення з традиціями культури природокористування
нашого народу; оволодіння знаннями про охорону рослин та тварин (екопрогулянки,
агітбригади);
Друга
складова – становлення екологічних переконань. Через диспути, обговорення,
дискусії, утвердження власної позиції у класі, школі, за допомогою конкретних
справ, пов’язаних з екологією, формується переконання в тому, що до природи
треба ставитися відповідально, берегти все живе; розв’язувати екологічні
проблеми можна тільки спільними зусиллями, на основі знань законів природи.
Третя
складова – екологічна діяльність – включає:
- природоохоронну діяльність (ведення щоденників
спостереження за природою, догляд за кімнатними рослинами, клумбами біля школи,
конкретна трудова діяльність під час екодесантів); біологічна розвідка околиць,
польові ігри на природі «Як посадити сад», «Як розбити квітник»;
- пропагандистську діяльність: розповіді про
природу рідного краю, складання пам’яток, біологічних анкет, інформаційних
листівок;
- ігрові форми діяльності: конкурси,
конкурси-аукціони (на знання якої-небудь теми, пов’язаної з природою); проекти
з охорони навколишнього середовища, конкурс розповідей про рослини, тварини;
вікторини, ігри-екскурсії, пізнавальні екскурсії, рольові ігри.
Практика свідчить, що екологічне навчання на уроках не забезпечує
становлення у школярів бережливого ставлення до природи. Недостатнє знання
природних компонентів і їх взаємозв’язків робить школярів байдужими і
безвідповідальними щодо навколишнього середовища, рослинного і тваринного
світу. Вихід і з такого становища можливий за умови, якщо діти вивчатимуть
природу не тільки на уроках, а також по інших предметах і шляхом
безпосереднього контакту з навколишнім середовищем. Тому велика роль у вирішені
цього питання належить екологізації всього навчального процесу, а також
навчальним екскурсіям.
В екологічній освіті
пріоритетними методами вважають методи ігрового активного навчання. Ділові ігри
сприяють підвищенню інтересу до поставлених питань, кращому засвоєнню
інформації, є важливим методичним прийомом, що дозволяє успішно вирішувати
завдання природоохоронної освіти і виховання. Збуджуючи розумову активність,
вони дають змогу учням ґрунтовні знання, набуті в результаті особистого
досвіду; різноманітність думок з проблеми навчає сперечатися, відстоювати
власну точку зору.
Метод екологічних проектів дає
можливість формувати в учнів творчий підхід до пізнання природи, оцінки
екологічної ситуації, виявляти, аналізувати та оцінювати вплив антропогенних
факторів на навколишнє середовище, прогнозувати зміни, пропонувати своє
вирішення екологічних проблем.
У розв’язанні цих проблем
пріоритет належить формам позакласної роботи, оскільки вона має більше переваг
порівняно з навчанням у класі. Вона набагато повніше враховує знання й інтереси
школярів, їхні пізнавальні й інтелектуальні можливості, дає змогу застосовувати
здобуті знання, набуті уміння й навички у практичній діяльності з охорони
навколишнього середовища. Важливо, що розширюються безпосередні контакти учнів
з природою, і вони мають змогу побачити результати своєї роботи.
Участь у Всеукраїнських та
обласних екологічних конкурсах, проведення екологічних заходів, екологічних
віталень та багатьох інших виховних заходів екологічної тематики сприяє
формуванню відповідального ставлення учнів до природи та накопиченню власного
досвіду розв’язання екологічних проблем довкілля. Віриться, що учні, які
перейнялися екологічними проблемами, в майбутньому будуть грамотно поводитися у
побуті, у природі та виробництві. Сформовані екологічні компетенції та набуті в
школі знання допоможуть бережно ставитися до природи та жити в гармонії з нею.
Екологічне виховання
підростаючого покоління сьогодні стало нагальною потребою суспільства. Причини
та наслідки негативних екологічних ситуацій, можливість і необхідність
подолання екологічної кризи – ці питання є обов’язковою складовою шкільної
екологічної освіти.
Список
використаних джерел
1. Бурак З.О.
Клубні форми роботи в екологічному вихованні школярів / З.О. Бурак // Хімія.
Біологія. - 2013. - Лют. (№ 12). – С. 20-21.
2. Екологічне виховання учнів: Навчально-метод. посібник
для вчителів - Ніжин, 2003.
3. Колонькова О.
Застосування тренінгів у екологічному вихованні старшокласників / О.Колонькова
// Шкіл. світ. - 2002. - Листопад (№ 41).
4. Наволокова Н. П. Енциклопедія педагогічних
технологій та інновацій.- Х.:ВГ «Основа», 2009. – С. 18 – 93.
5. Прохоренко О.В. Позакласна робота з екологічного виховання. // Шкільний
світ - 2001. - № 18. - С. 4.
6. Пруцакова
О. Л. Формування основ екологічної культури учнів 5-8 класів засобами
дидактичної гри. - К., 2012.
7. Руснак
Т.М. Форми і методи екологічного виховання в школі // Хімія. Біологія. – 2013.
– №28. – С.1-25. 33
ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ У ПОЗАКЛАСНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
4/
5
Oleh
Unknown
