Виходячи з
вислову Г.Сковороди можна сказати, що кожна людина має своє найдорожче місце на
планеті
– це та земля , де
вона народилася і зростала. Щоб по-справжньому любити рідний
край, його слід добре знати, потрібно вивчати його
історію, мову, культуру. На мою думку одним з пріоритетних напрямів патріотичного
виховання молоді є краєзнавство. Краєзнавча робота посідає важливе місце у
вихованні
патріотизму, національної свідомості, високої моральності. Ця діяльність може перетворити достатньо рутинний
навчально-виховний процес на творчу потребу, зробити урок, похід чи екскурсію
цікавими і привабливими.
Надбання наших
предків не повинно втратити свого значення. Минуле, сьогодення і майбутнє тісно
пов'язані між собою. Історія дає нам можливість пізнати самих себе. Це не
просто інформація про минуле і не довідник про те, що було, а захоплюючий
процес пізнання себе і своїх предків. Історія показує нам, яке глибоке коріння
має наше життя. Незнання минулого неминуче призведе до не розуміння сучасного і
майбутнього. А пізнати давнину ми зможемо лише тоді, коли вивчимо історію
рідного краю, нашої "малої" батьківщини. Саме з таких історій можна
скласти, як із цеглинок, великий будинок історії нашої країни.[4]
Історико-краєзнавча
робота в школі передбачає цілий арсенал ефективних методів і форм успішної
навчально-виховної роботи:
-
залучення учнів до
пошукової діяльності
-
етнографічні
експедиції
-
робота з історичними
документами, плакатами
-
оформлення
міні-проектів
Завдяки
вивченню, використанню місцевого історичного матеріалу учні мають змогу вийти
за межі підручників, відчути історичні події, осмислити історичні процеси,
«доторкнутися до історії»[3]
Основними
напрямами краєзнавчої роботи з патріотичного виховання є:
- формування національної свідомості;
- культивування кращих рис української ментальності – працелюбності, зберігання історії та культури
держави;
- виховання бережливого ставлення до національного багатства країни: мови,
культури, турбота про піднесення її престижу;
- шанування сімейних, релігійних, громадських звичаїв, традицій, обрядів та
історії українського народу, усвідомлення своєї належності до нього як його
представника і спадкоємця;
- повага до пам’яті пращурів, до батьків, членів родини;
- формування готовності до творчої праці на благо людей, героїчного подвигу
в ім’я процвітання держави;
- формування об’єктивних уявлень про історію розвитку суспільства , його
минуле та сучасність;
- виховання громадсько-патріотичного обов’язку перед родиною, народом ,
країною, суспільством;
- вироблення етики міжнаціональних стосунків, гуманності, толерантного
ставлення до культури інших людей. [2]
Саме такі
напрямки лягають в основу побудови краєзнавчої роботи нашої школи. Аби досягти
поставленої мети і привити любов дітей до краєзнавства ми організовуємо цікаві
екскурсії та поїздки до музеїв та визначних місць Кіровоградщини та свого
населеного пункту. Основну роботу з вивчення історії рідного краю здійснюють саме
музеї, які здійснюють активну виставкову діяльність, представляючи численні
пам’ятки з історії рідного краю, проводять археологічні експедиційно-пошукові
роботи.
Для вчителів
історії важливо при розробці своїх уроків активно залучати музейні експонати,
особливо при вивчені тем з історії рідного краю. Для найбільш повного
загального розуміння дітьми історичних процесів доцільно проводити уроки –
екскурсії на базі музеїв. При вивчені теми «Українське село та місто у 18-19
ст.» в 5 класі ми зробили екскурсію до нашого шкільного музею, де діти наглядно
могли ознайомитися з побутом українців того часу. А щоб сформувати уявлення про
історію як єдине ціле, в якому всі елементи перебувають в тісному взаємозв’язку
нами регулярно здійснюються тематичні екскурсії до музеїв Кіровоградщини:
Кіровоградський обласний краєзнавчий музей, Державний заповідник-музей І.К.
Тобілевича Хутір Надія, музей військово-морського флоту с. Велика Северинка і
т.д.
При організації екскурсії вчителю необхідно:
• уважно вивчити об'єкт екскурсії;
• вичленити проблемні питання, дати завдання учням;
• указати основні та додаткові джерела інформації;
• намітити маршрут екскурсії;
• указати приблизний перелік обладнання, необхідного для екскурсії, дату та
місце її проведення;
• нагадати правила безпеки, яких потрібно дотримуватись під час екскурсії;
• розподілити учнів класу (класів) на підгрупи та дати їм конкретні
доручення
Обов'язковим компонентом навчальної екскурсії є перевірка досягнень її
мети та результатів.
У час
розбудови української незалежної держави чи не найважливішу роль відіграють
завдання формування національної самосвідомості та історичної пам’яті
українського народу. В їх реалізації суттєвим чинником виступає історичне
краєзнавство, вивчення рідного краю, яке виконує відповідальні науково-пізнавальні
та виховні функції. Знання рідного краю духовно збагачує, виховує нездоланну
відданість Вітчизні, вчить шанувати свій народ та інші народи, що здавна
пліч-о-пліч жили і працювали в Україні.
Спираючись на
досвід минулого, важливо піднести роль краєзнавства як науки, зробити правдиву
переоцінку набутої віками величезної спадщини.[2]
Список літератури
1.
Кушнір
Л., Гомля Л.Витоки педагогічної майстерності. - 2012. - Випуск 10. - С.166-169.
2.
Фінін
Г.І.,ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЗАСІБ ГРОМАДЯНСЬКОГО ТА ПАТРІОТИЧНОГО
ВИХОВАННЯ
3.
Демідієнко
О.Я. Основи краєзнавства./ О.Я. Демідієнко,
О.М. Іонова, В.І. Кузнецова. –
К., 2001.
4.
КУЛЬТУРОЛОГІЯ
/ ІСТОРИЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО -УРИВАЛКІН О.М.
5.
Спільна
ідентичність громадян України: підгрунтя, виклики, шляхи формування //
Національна безпека і оборона. – 2007. - № 9 (93). – С. 15 – 27
ІСТОРИКО – КРАЄЗНАВЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЗАСІБ ГРОМАДЯНСЬКОГО ТА ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ
4/
5
Oleh
Unknown
