В
умовах соціально-економічних та політичних перетворень сучасної України
особливого значення набувають питання зміцнення фізичного та духовного
здоров'я людини, формування здорового способу життя. Практика доводить, що
розв'язати цю проблему суто медичними засобами неможливо — необхідними є
педагогічні засоби. Зважаючи на це основний тягар щодо її розв'язання припадає
на школу, адже саме тут формується світогляд людини, її моральні ідеали, тут
серед однолітків вона визначає своє ставлення до життя й здоров'я.
В
Україні на розв'язання цих питань спрямовано національні й державні закони й
концепції. Важлива місія в справі збереження та зміцнення здоров'я учнівської
молоді належить школам, чий зміст роботи в галузі фізичного виховання
необхідно, на нашу думку, спрямувати на широке запровадження здоров'язбергальних
та здоров'я формувальних технологій.
Це
обумовлює передусім зміну ставлення вчителів до предмета «Фізична культура».
Загальновідомо, що характернішою
рисою сучасної концепції фізичного виховання є зміщення
акценту щодо підвищення оздоровчої спрямованості як визначальної умови успішності
формування фізичної культури особистості. Тільки погляд на неї з позицій
духовності, розгляду фізичного як особистісного може сприяти реальному
залученню школярів до всіх цінностей фізичної культури. Однак, якби не закликали
до оздоровчої спрямованості, інтелектуалізації навчального процесу з фізичного
виховання, більшість учителів дотримується іншої думки і продовжує
реалізовувати у своїй практичній діяльності традиційні методи та способи, що
були розроблені 40-60 років потому. Таке положення значно збіднює систему фізичного
виховання, що існує.
Головна
причина такого стану прихована у витоках формування вітчизняної системи
фізичного виховання, що складалася під впливом злободенних потреб суспільства,
які були обумовлені необхідністю високоефективної підготовки населення насамперед
до високопродуктивної праці та захисту Вітчизни. Від самого початку розв'язання
завдань прикладної фізичної підготовки здійснювалося всупереч комплексному
підходу, при цьому роль фізичної культури як найважливішого та найефективнішого
засобу інтелектуального, морального, естетичного розвитку тільки декларувалася.
Це, звісно, не може не чинити негативного впливу на всю систему фізичного
виховання, що призводить до приниження її ролі та місця у житті суспільства.
Натомість необхідно активно формувати уявлення про орієнтацію основного змісту
процесу фізичного виховання з акцентом на широке використання
здоров'язберегальних та здоров'я формувальних технологій.
На
жаль, подібний підхід значною мірою
характеризує також сучасну практику фізичного виховання, хоча зараз і
робляться перші кроки в формуванні нової системи уявлень про здоров'я формувальні
цінності фізичної культури, що передбачає відмову від її утилітарного
використання як засіб впливу на фізичну природу людини.
З
другого боку, дотепер не розроблено і не впроваджено здоров'язберегальних та
здоров'я формувальних технологій, що забезпечать реалізацію нового концептуального
підходу в організації навчальної роботи, в якій головним було б формування
фізичної культури особистості, духовного здоров'я дитини, формування здорового
способу життя. Разом із тим, методика
організації навчальної роботи із тренувальною спрямованістю відома вже давно.
Саме їй присвячено більшість досліджень в організації навчальних занять із
фізичного виховання. Зважаючи на це, дуже дивно та малопереконливо виглядає
ствердження про те, що всі недоліки фізкультурної роботи загальноосвітніх
навчальних закладів можна подолати за допомогою посилення тренувальної
спрямованості занять. Адже вся історія
удосконалення
,
|
змісту
занять із фізичного виховання протягом багатьох десятків років була пов'язана
з цим підходом, із пошуком шляхів підвищення моторної щільності занять,
обсягу та інтенсивності пропонованих навантажень. Саме завдяки цьому такий
підхід найбільше розроблено у спеціальній методичній літературі та реалізується
у більшості спеціалістів-практиків, найчастіше за рахунок завдань освітньої
спрямованості. Саме тому можна констатувати
незадоволеність станом роботи з
фізичного виховання у
загальноосвітніх навчальних закладах.
Для того, щоб
зберегти здоров'я молодого покоління, школа має створити середовище, що є сприятливим для
здоров'я, навчити своїх вихованців піклуватися та дбати про нього.
У сфері фізичної культури, як і в сфері культури взагалі, учень
виконує три ролі: він опановує її (тобто є
суб'єктом діяльності); виконує її; у певному значенні, є її продуктом,
об'єктом діяльності. Разом із тим не слід забувати, що учень — це продукт праці, гри, спілкування та пізнання, тобто таких видів діяльності,
якісна характеристика яких знаходить
своє відображення у культурі. Однак,
досягнення цієї сфери можна
враховувати тільки тоді, коли вони
увійшли в побут, звички, образ життя
індивіда. Перетворення норм культури на звичку, на природний регулятор усієї діяльності людини передбачає, як обов'язкову умову, екстраполяцію знань тих чи інших наказів культури у внутрішні
переконання.
Про ступінь опанування норм культури молодцю можна робити висновок за її
поведінкою у певних реальних ситуаціях. З цієї точки зору фізична культура, як
сфера діяльності молодої
людини, є культурою її поведінки. Водночас у педагогічній практиці часто загострюється увага
на культурі поведінки особистості у вужчому, спеціальному розумінні, маючи на
увазі тільки культуру взаємного спілкування в
сфері фізкультурної діяльності. Але
своєрідними регуляторами культури як
у широкому, так і у вузькому
розумінні є «зразки поведінки» (наприклад здоровий спосіб життя
людини).
Культурний рівень людини виявляється в її здатності до аналізу та думка узагальнення, повнішому використанні
досвіду інших людей, постановці та здійсненні мети духовного розвитку, коли
він стає основою формування потреб, що ще не сформовані, у тому числі потреби
в формуванні особистісної фізичної культури.
Отже,
система фізичного виховання повинна бути спрямована на гармонійний духовний і
фізичний розвиток особистості, яка є не тільки суб'єктом, але й об'єктом
оцінювання та перетворення із беззаперечним пріоритетом духовності як
цілісності внутрішнього, психічного життя у процесі формування фізичних
кондицій школярів.
Бібліографія
1.Науково методичний журнал фізичне виховання в школах
України. №7 липень 2009
Здоров'я формувальні технології в реформуванні системи фізичного виховання учнівської молоді
4/
5
Oleh
Unknown
5 Комент.
Залишити коментар.На мою думку фізкультхвилинки просто необхідна складова навчально-виховного процесу, адже це сприяє кращому засвоєнню знань, умінь і навичок. Як вихователю групи продовженого дня на спортивні години відводити більше часу для поліпшення здоров'я дітей та загартування організму.
ReplyЯк колега Олександра Олександровича можу сказати, що він не тільки в теорії знає, а й у власній практиці застосовує елементи здоров'яформувальних технологій. Діти завжди із задоволенням йдуть на його уроки фізичного виховання, беруть участь в спортивних змаганнях. Переконаний, що школа має розвивати і гартувати дитячий організм, формувати навички зміцненя власного здоров'я як найвищої цінності та головного життєвого капіталу людини.
ReplyДля тих, хто не близький до школи може видатись, що фізична культура – це найпростіший предмет. А увійдіть до школи, доторкніться до фіз. культури та фіз. виховання і зрозумієте, що це єдиний засіб впливу, шлях розвитку, інструмент коригування та єдина можливість продемонструвати та запровадити здоров’язберігаючі й здоров’я формувальні технології. І досягти триєдиної дидактичної мети уроку легко, якщо вчитель знає як зацікавити дітей. Кудряченко Олександр Олександрович знає
ReplyФізична культура-це невід'ємна частина в розвитку дитина, тому вона повинна бути присутня в шкільній програмі в повному обсязі.
ReplyНа мою думку,в Новій українськїй школї особливу увагу треба приділяти збереженню здоров"я дітей.
Reply