Здоров'я формувальні технології в реформуванні системи фізичного виховання учнівської молоді

В умовах соціально-економічних та політичних перетворень сучасної України особливого значення набу­вають питання зміцнення фізичного та духовного здоров'я людини, фор­мування здорового способу життя. Практика доводить, що розв'язати цю проблему суто медичними засо­бами неможливо — необхідними є педагогічні засоби. Зважаючи на це основний тягар щодо її розв'язання припадає на школу, адже саме тут формується світогляд людини, її моральні ідеали, тут серед одноліт­ків вона визначає своє ставлення до життя й здоров'я.

В Україні на розв'язання цих питань спрямовано національ­ні й державні закони й концепції. Важлива місія в справі збереження та зміцнення здоров'я учнівської молоді належить школам, чий зміст роботи в галузі фізичного вихо­вання необхідно, на нашу думку, спрямувати на широке запрова­дження здоров'язбергальних та здоров'я формувальних технологій.

Це обумовлює передусім зміну став­лення вчителів до предмета «Фізич­на культура». Загальновідомо, що характернішою   рисою   сучасної  концепції фізичного виховання є зміщення акценту щодо підви­щення оздоровчої спрямованості як визначальної умови успішно­сті формування фізичної культури особистості. Тільки погляд на неї з позицій духовності, розгляду фізичного як особистісного може сприяти реальному залученню школярів до всіх цінностей фізичної культури. Однак, якби не закликали до оздоровчої спрямованості, інте­лектуалізації навчального процесу з фізичного виховання, більшість учителів дотримується іншої думки і продовжує реалізовувати у своїй практичній діяльності традиційні методи та способи, що були роз­роблені 40-60 років потому. Таке положення значно збіднює систему фізичного виховання, що існує.

Головна причина такого стану прихована у витоках формуван­ня вітчизняної системи фізично­го виховання, що складалася під впливом злободенних потреб сус­пільства, які були обумовлені необхідністю високоефективної підготовки населення насампе­ред до високопродуктивної праці та захисту Вітчизни. Від самого початку розв'язання завдань при­кладної фізичної підготовки здій­снювалося всупереч комплексному підходу, при цьому роль фізичної культури як найважливішого та найефективнішого засобу інтелек­туального, морального, естетич­ного розвитку тільки декларувала­ся. Це, звісно, не може не чинити негативного впливу на всю систему фізичного виховання, що призво­дить до приниження її ролі та місця у житті суспільства. Натомість необхідно активно формувати уяв­лення про орієнтацію основного змісту процесу фізичного вихован­ня з акцентом на широке вико­ристання здоров'язберегальних та здоров'я формувальних технологій.

На жаль, подібний підхід значною  мірою характеризує також сучас­ну практику фізичного виховання, хоча зараз і робляться перші кроки в формуванні нової системи уяв­лень про здоров'я формувальні цін­ності фізичної культури, що перед­бачає відмову від її утилітарного використання як засіб впливу на фізичну природу людини.

З другого боку, дотепер не роз­роблено і не впроваджено здо­ров'язберегальних та здоров'я­ формувальних технологій, що забезпечать реалізацію нового кон­цептуального підходу в організа­ції навчальної роботи, в якій голо­вним було б формування фізичної культури особистості, духовного здоров'я дитини, формування здо­рового способу життя.  Разом із тим, методика організації навчальної роботи із тренувальною спрямованістю відома вже дав­но. Саме їй присвячено більшість досліджень в організації навчаль­них занять із фізичного вихован­ня. Зважаючи на це, дуже дивно та малопереконливо виглядає ствер­дження про те, що всі недоліки фізкультурної роботи загальноос­вітніх навчальних закладів можна подолати за допомогою посилення тренувальної спрямованості занять. Адже  вся  історія  удосконалення

,

змісту занять із фізично­го виховання протягом багатьох десятків років була пов'язана з цим під­ходом, із пошуком шля­хів підвищення моторної щільності занять, обсягу та інтенсивності пропо­нованих навантажень. Саме завдяки цьому такий підхід найбільше розроблено у спеціальній методичній літературі та реалізується у більшості спеціалістів-практиків, найчастіше за раху­нок завдань освітньої спрямованості. Саме тому можна констатувати незадо­воленість станом роботи з фізич­ного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах.

Для того, щоб зберегти здоров'я молодого покоління, школа має створити середовище, що є спри­ятливим для здоров'я, навчити сво­їх вихованців піклуватися та дбати про нього.

У сфері фізичної культу­ри, як і в сфері культури взагалі, учень виконує три ролі: він опановує її (тобто є суб'єктом діяльності); виконує її; у певному значенні, є її продук­том, об'єктом діяльності. Разом із тим не слід забувати, що учень — це продукт праці, гри, спілкуван­ня та пізнання, тобто таких видів діяльності, якісна характеристика яких знаходить своє відображення у культурі. Однак, досягнення цієї сфери можна враховувати тільки тоді, коли вони увійшли в побут, звички, образ життя індивіда. Пере­творення норм культури на звич­ку, на природний регулятор усієї діяльності людини передбачає, як обов'язкову умову, екстраполяцію знань тих чи інших наказів культу­ри у внутрішні переконання.

Про ступінь опанування норм куль­тури молодцю можна робити висно­вок за її поведінкою у певних реаль­них ситуаціях. З цієї точки зору фізична культура, як сфера діяль­ності молодої людини, є культурою її поведінки. Водночас у педагогіч­ній практиці часто загострюється увага на культурі поведінки осо­бистості у вужчому, спеціальному розумінні, маючи на увазі тільки культуру взаємного спілкування в сфері фізкультурної діяльно­сті. Але своєрідними регуляторами культури як у широкому, так і у вузькому розумінні є «зразки пове­дінки» (наприклад здоровий спосіб життя людини).

Культурний рівень людини вияв­ляється в її здатності до аналізу та  думка   узагальнення, повнішому викорис­танні досвіду інших людей, поста­новці та здійсненні мети духовно­го розвитку, коли він стає осно­вою формування потреб, що ще не сформовані, у тому числі потреби в формуванні особистісної фізичної культури.

Отже, система фізич­ного виховання повинна бути спря­мована на гармонійний духовний і фізичний розвиток особистос­ті, яка є не тільки суб'єктом, але й об'єктом оцінювання та пере­творення із беззаперечним пріо­ритетом духовності як цілісності внутрішнього, психічного життя у процесі формування фізичних кондицій школярів.

Бібліографія

1.Науково методичний журнал фізичне виховання в школах України. №7 липень 2009

2.Науково методичний журнал основи здоров’я. №4 квітень 2012

Unknown лютого 01, 2018 5 Комент.

Поділитись в соцмережах

Facebook Google+ Vkontakte

Рекомендуем × − +

Вибрані публікації

All

Здоров'я формувальні технології в реформуванні системи фізичного виховання учнівської молоді

4/ 5

Oleh Unknown