ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ

Дошкільна освіта – обов`язкова первинна складова системи неперервної освіти в Україні, а дошкільний вік – базовий етап фізичного, психологічного та соціального становлення особистості дитини.

В Законі України «Про дошкільну освіту», в якому говориться про обов’язковість дошкільної освіти лишається декларацією, тому що органи місцевої виконавчої влади примудрилися знищити навіть ті дошкільні заклади, які були передані їм начебто для порятунку на виконання Постанови Кабміну № 222 від 19 лютого 1996 року.

Після цією директиви почався процес занепаду дитячих садків. З одного боку, місцеві органи влади не хотіли приймати на свій баланс ці заклади. Глобальні зміни економічного життя села призвели до руйнації і сільського дошкілля.

Після масового знищення дитячих садків влада сьогодні начебто починає думати, як бути далі.  За час, що минув, було прийнято десятки, якщо не сотні, різних постанов, указів, програм, але проблем не поменшало.

Проблеми, що завжди на часі.

Напрямом діяльності дошкільних навчальних закладів є спрямування освітнього процесу на реалізацію нової редакції Базового компонента дошкільної освіти – Державного стандарту дошкільної освіти, схваленого на колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 4 травня 2012 року. Змістом якого передбачає системну і послідовну роботу з національно-патріотичного виховання, починаючи вже з молодшої групи, що формує шанобливе ставлення до родини, повагу до традицій і звичаїв, державної та рідної мови, прищеплює любов до України та рідного краю.

Першорядне значення для виховання національно-патріотичних почуттів у дошкільнят має приклад дорослих, які повинні працювати під девізом: «Любов до рідного села – передаємо дітям». Аспекти даного спрямування розкриваються в таких явищах: соціальних, морально-етичних, художньо-естетичних та ін. Адже існує тонка грань між справді ціннісним ставленням дитини до довкілля, світу й людства загалом і псевдо патріотичними уявленнями, що їх подекуди демонструють дорослі (як от прикрашання домашніх улюбленців символами України).

Сьогодні існує розуміння того, що виховати свідомого громадянина й патріота означає сформувати в дитини комплекс певних знань і умінь, особистісних якостей і рис характеру. Зокрема, йдеться про: повагу до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї належності до нього як його представника, спадкоємця і наступника; працьовитість; високу художньо-естетичну культуру тощо; патріотичну самосвідомість та громадянську відповідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її; повагу до Конституції, законів Української держави; досконале знання державної мови. Завдання педагога разом з батьками формувати любов, приязнь до рідного дому, бажання берегти його, робити кращим.

Наступна проблема в дошкільній освіті сільської місцевості – інклюзія.

Кількість дітей з різними порушеннями розвитку постійно зростає. Такі діти, дедалі частіше починають відвідувати дитячі садки, зазвичай дестабілізують освітній процес. І це, не їхня провина, а біда нашої освітньої системи, не пристосованої до задоволення освітніх потреб дітей цієї категорії. Серед причин труднощів, з якими доводиться стикатися педагогам навчальних закладів в сільській місцевості – відсутність спеціально підготовлених кадрів, навчально-методичної літератури. Крім того, психологічно батьки дітей і самі діти не готові до вступу в ДНЗ.

Ще однією проблемою є незабезпеченість дошкільних закладів сільської місцевості педагогічними кадрами.

Організація роботи з маленькими дітьми в сучасних умовах висуває особливі вимоги до професіоналізму і особистих якостей педагогів. Разом з тим сьогодні молоді фахівці, які здобули освіту, практично не йдуть працювати в ДНЗ. Причина цього маленька зарплата, в порівнянні з педагогами загальноосвітніх навчальних закладів, а от об’єм обов’язків нічим не відрізняється. Праця педагога в дошкільному закладі, що відповідає за життя і здоров`я дітей, проводить багатоаспектну виховну роботу, вимагає величезних витрат душевних і фізичних сил. І тільки такі педагоги зможуть гідно виховати дітей.

Також є така проблема, як застаріла матеріальна база дошкільних закладів. У більшості дошкільних навчальних закладів вкрай низький рівень забезпечення необхідними методичним і дидактичними матеріалами, ігровим обладнанням. Наповнюваність якими чи оновлення якого здійснюється в основному за кошти батьків, або за участі самих педагогів (власноруч створюють іграшки й дидактичні матеріали). Сучасні інформаційні технології в дошкільній освіті використовується дещо побіжно.

У процесі реформування дошкільної освіти потрібно не лише декларувати визнання права малюка на щасливе  дитинство, а й створювати для цього реальні умови. А, саме, на державному рівні визнати, що забезпечення якості і доступності дошкільної освіти, має бути пріоритетом в діяльності державної виконавчої влади, регіональних органів та органів місцевого самоврядування; вважати першочерговим завданням подальший розвиток мережі дошкільних установ, різних форм, систем дошкільної освіти та типів дошкільних навчальних закладів; пріоритетне питання забезпечення достатнього фінансування дошкілля, поліпшення матеріально-технічного та навчально-методичного забезпечення дошкільної освіти, підняття рівня соціального забезпечення педагога, підвищенню рівня його кваліфікації, тощо.

«Виховання-це багатогранний процес постійного духовного збагачення і оновлення тих, хто виховується, і тих хто виховує» - говорив В. О. Сухомлинський.

Вперше назву «дитячий садок» використав німецький педагог Фрідріх Фребель. Він є засновником ідей дитячого садка.

Фрідріх Фребель вважав, що діти – Божі рослини і доглядати їх треба – як за молодими саджанцями в саду. Звідси і пішла назва «дитячий садок».

Дитячий садок – це Країна Дитинства, у якій господарюють найменші мешканці нашої країни – дітки віком від 2 до 7 років. А допомагають їм добрі, щирі люблячі дорослі: няні, музичні керівники, медичні сестри, і звичайно ж вихователі, які проводять з ними найбільше часу.

На нашу думку, сучасний дошкільний заклад, має бути позитивним, динамічним, просторим, що оптимізує розвивальний потенціал дітей. А професія – вихователя, престижною. Якісну, різнобічну підготовку до шкільного навчання дитина може здобути тільки в дошкільному закладі.

Наша країна на сучасному етапі історичного розвитку потребує зрілої активної особистості, справжнього громадянина. Удосконалення суспільства здійснюється через систематичну й спрямовану роботу над розвитком і становленням особистості.

Unknown січня 31, 2018 4 Комент.

Поділитись в соцмережах

Facebook Google+ Vkontakte

Рекомендуем × − +

Вибрані публікації

All

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ

4/ 5

Oleh Unknown