АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ В КОНТЕКСТІ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ОСВІТУ»...

Міністерство освіти і суспільство, педагоги і батьки бурхливо обговорюють зміни, що відбуваються в початковій школі, нову реформу освіти, нові освітні перспективи, що витікають з цієї реформи.

Що ж може змінити реформа, що змінить в освіті, як та чим мотивує початківців до навчання? Адже в сьогоденних школярів знижується пізнавальний інтерес до процесу навчання, збільшується небажання ходити до школи, навчатися. Хто винний? Сім’я? Школа? Суспільство? Держава?                    Можна виділити декілька аспектів:

·        Нові фактори впливу – доступність знань, багато розваг та інших відволікаючих видів діяльності.

·        Щось не те в інституті сім'ї – відсутність прикладу для наслідування в сім'ї, батьки проектують на своїх дітей свої негативні очікування по відношенню до школи.     

·        У суспільстві немає такої цінності –  Вчення – Успіх – Щастя.

·        Криза системи освіти.

Всі перелічені аспекти є важливими чинниками зазначеного феномену. Безумовно, сім’я є рушійним фактором. Якщо дитину та її освітні досягнення не підтримують в сім’ї, то у дитини може скластися уявлення, що це не є важливим. Звичайна кількість розваг поза школою, яких немає в школі, так само може впливати на бажання/небажання дитини вчитися. З приводу суспільства, – так. У нашому суспільстві немає такої цінності. Якщо, наприклад, в європейській спільноті  є прямий зв’язок між рівнем освіти людини й успіхом у її професії, її матеріальним станом, то у нас в Україні такого прямого зв’язку немає. Це діти  спостерігають на прикладах батьків. Але можна подивитися і під іншим кутом – а чому вони мають хотіти вчитися? Чому вони мають хотіти вивчати те, що ми їм пропонуємо як вчителі, як дорослі, як система освіти, і те, у який спосіб ми пропонуємо? Тут, мабуть, варто розглянути кілька аспектів. Перший – чи є для них актуальним те, що ми їм пропонуємо? Чи відповідає це їхнім інтересам, їх схильностям, їх потребам? Чи говорить воно про те, що є реально актуальним у світі, актуальному для них? Чи має відповідь сам учитель для себе на питання – навіщо він взагалі навчає тим чи іншим речам?  Ми не пропонуємо дітям конкурентний виклик чи проблему, не пропонуємо їм те, в чому вони могли і хотіли би покращити свій світ. Відповідно без цього у дітей лишається тільки тактична мотивація – зараз на зараз виконати якесь завдання без додаткового сенсу. Отже, перше – їм не підходить суть навчання. Очевидно, що як всі здорові особистості, вони пручаються процесу роботи над речами, які не мають для них сенсу, які для них не є цікавими. Речам, які їм нав’язують. Друга причина – їм так само не підходить форма роботи, – класно-урочна система і фіксований розклад з 4-5 уроків по 40 хв. Весь дитячий організм опирається проти даного формату роботи. Якщо дитині щось цікаве, то вона не має можливості займатися цим довше. А якщо їй нецікаво, то вона знову ж таки, не має можливості займатися цим менше. Модель початкової школи безнадійно устаріла і не відповідає реаліям. Необхідно змінювати зміст і форми роботи школи. Давати можливість учням самим керувати пізнавальним процесом, не нав’язувати а допомагати і спрямовувати.  А саме головне школа має бути осередком мрій, де кожен учень повірить в те, що зможе себе реалізувати як особистість. Сподіваюсь, що новий Закон України про освіту надасть всі можливості для цього.

Література:

1.     Закон України Про освіту від 05.09.2017 №2145-VIII

2.     Лист Міністерства освіти і науки України від 17.08.2016.

3.     Н.М. Мирончук «Сучасні проблеми освіти і виховання»

               

Unknown січня 31, 2018 1 Комент.

Поділитись в соцмережах

Facebook Google+ Vkontakte

Рекомендуем × − +

Вибрані публікації

All

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ В КОНТЕКСТІ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ОСВІТУ»...

4/ 5

Oleh Unknown