КРАЄЗНАВСТВО – БЕЗЦІННА СКАРБНИЦЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОГО ДОСВІДУ НАРОДУ

Краєзнавство є безцінною  скарбницею збереження  історичного досвіду багатьох поколінь та своєрідним містком, який зв’язує  минуле з сучасним і прийдешнім.

Змінюються часи, епохи, люди ... Але вічним залишається прагнення людини до добра, любові, світла, краси, істини. Найбільше щастя для школи і батьків - виростити здорових і високоморальних дітей.

Реформування системи освіти в Україні нині набуло глобального характеру. Оновлено цілі та завдання освіти, які закріплено в Державних стандартах  базової та повної середньої освіти, що мають за мету формування в учнів ідентичності та почуття власної гідності в результаті осмислення соціального та морального досвіду минулих поколінь, розуміння історії і культури України в контексті історичного процесу.

Одним із  основних завдань школи на сучасному етапі є формування свідомого громадянина, патріота і професіонала. Патріотизм – це глибинне усвідомлення індивідом своєї єдності з Батьківщиною як окремою духовною, суспільно-політичною, економічною, культурною, територіальною цілісністю. З усебічного вивчення під керівництвом учителя природних, соціально-економічних та історичних умов рідного краю (села, району, міста, області, школи), тобто з краєзнавства, починається українознавство. Важлива  роль в цьому відводиться  вихованню історією, зокрема засобами історичного краєзнавства, яке виконує не лише науково – пізнавальні, а й виховні функції. Одне з чільних місць належить вихованню любові і дбайливого ставлення до рідної землі, – своєї “малої батьківщини”, її історії, поваги до народних традицій і звичаїв, фольклору, любові до рідної природи. Нема в людини місця дорожчого, ніж те, де вона народилась, землі, на якій зросла… Щоб по-справжньому любити рідний край, його слід добре знати, необхідно вивчати його історію, мову, культуру. Місцевий матеріал, з одного боку,-  засіб активізації  пізнавальної діяльності учнів  і конкретизації  загальноісторичних подій, а з іншого, - частина системи знань з вітчизняної історії. Цілеспрямоване вивчення історії рідного краю як невід’ємної частини історії країни, допомагає вчителеві пов’язувати навчання з життям, виховувати на прикладі життя батьків, славних земляків - героїв війни і праці, готувати молодь до трудової діяльності, готовності захищати Батьківщину.

У зв’язку з цим одним з пріоритетних напрямів патріотичного виховання молоді у Копанській загальноосвітній школі є краєзнавство. Важливість і значення краєзнавчої роботи важко переоцінити. Краєзнавство має великі виховні можливості, розширює і поглиблює пізнання, сприяє фізичному розвитку, збагачує спілкування, закладає основи прикладних навичок, необхідних в повсякденному житті.  Сучасна  якісна  шкільна  освіта  неможлива  без  дослідницької  роботи  учнів. Важливою  ланкою  в  дослідницькій  роботі  є   історичне краєзнавство, зокрема   краєзнавчо  -  пошукова  робота.

Вчитель разом з учнями приймали участь у районних проектах «Герої серед нас», де досліджували відомості про учасників АТО, «Памятки культури та історії рідного краю», у якому вивчали історію сільської церкви, тощо. Краєзнавча робота дає найбільший педагогічний ефект тоді, коли вчитель   не обмежується  передачею готових відомостей, а організовує  учнів  на самостійний пошук краєзнавчих знань. Цим  забезпечуються широкі можливості  для самостійної діяльності учнів, пошуку, дослідження і навіть відкриття.

У процесі краєзнавчої роботи учні самостійно засвоюють матеріал, відпрацьовують вміння та розширюють загальноосвітні знання. Успішні результати краєзнавчої роботи суттєво залежать від того, на скільки сам вчитель-краєзнавець зможе зацікавити учнів.

Краєзнавча робота проводиться на уроках та  в позакласній роботі. Багатогранна  позаурочна історико-краєзнавча робота та її тісний зв’язок з навчальним процесом  створюють  умови для широкого застосування  знань та вмінь, отриманих від учнів на екскурсіях, у походах та експедиціях, під час вивчення  нового  матеріалу, а  також для  встановлення  міжкурсових і міжпредметних  зв’язків. Всі найвидатніші педагоги світу визнавали, що виховання дитини завжди має грунтуватися насамперед на культурно-історичних цінностях своєї нації, а вже пізніше відбувається знайомство з традиціями інших народів.

Школа – це освітній і культурний центр не лише навчально-виховної, а й краєзнавчо-дослідницької роботи в кожному населеному пункті.  Центром відродження духовної культури села Копанки став шкільний краєзнавчий музей. В його основу була покладена система національного виховання з урахуванням вікових особливостей учнів, що включає такі компоненти як рідна мова, родовід своєї сім’ї, етногенез української нації, етнографія, історія, природознавство рідного краю, український фольклор і національне мистецтво, народний календар і національно-релігійні традиції, родинно-побутові звичаї і обряди, народну медицину і метеорологію та чимало інших аспектів.

Краєзнавство всебічно розвиває світогляд учнів, прищеплює їм навички дивитися на світ очима дослідника. Завдяки краєзнавчим спостереженням відбувається активне засвоєння учнями навчального матеріалу і набуття ними навичок, необхідних у житті. Краєзнавчий принцип дає можливість будувати роботу в гуртку за дидактичним правилом — від відомого до невідомого. Багатогранне і різноманітне життя рідного краю дає невичерпний цікавий наочний матеріал для навчання і виховання дітей, допомагає поєднувати теорію з практикою. Значна роль у навчально-виховній діяльності належить творчо-пошуковій роботі та написанню дослідницьких робіт.

Шкільне краєзнавство виконує двоєдине завдання: по перше, сприяє всебічному вивченню історії рідного краю; по друге, допомагає використати історико – краєзнавчий матеріал в навчально – виховному процесі. Краєзнавство вчить людей любити не тільки свої рідні місця, а й знати про них, привчає їх цікавитися історією, мистецтвом, літературою, підвищувати свій культурний рівень. Виховувати і навчати дітей треба так, щоб вони усвідомлювали себе з одного боку – дітьми своїх батьків, внуками і правнуками своїх предків, а з іншого боку – дітьми своєї країни. Бо людина лише тоді стає активним членом нації, коли чітко знає, хто вона, з якого роду, коли дійсно знає свій народ, його історичну долю, його колію в історичному житті.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Тронько П.П. Краєзнавство України: здобутки й проблеми. З виступу на ІІІ з’їзді  Всеукраїнської спілки краєзнавців. Історія та правознавство.- 2004.-№ 13-14.

2. Тронько П.П. Краєзнавство на межі тисячоліть.- Ж. Краєзнавство, №  1-2. -2000.

3. Трубачов С. Роль методів самостійного набуття знань в організації пізнавальної  діяльності учнів. Рідна школа.- 2001.- № 1.

4. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика  науково-дослідницької діяльності. – К.: Знання – Прес, 2002.

Unknown січня 31, 2018 5 Комент.

Поділитись в соцмережах

Facebook Google+ Vkontakte

Рекомендуем × − +

Вибрані публікації

All

КРАЄЗНАВСТВО – БЕЗЦІННА СКАРБНИЦЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОГО ДОСВІДУ НАРОДУ

4/ 5

Oleh Unknown